Відмінності між версіями «Презирство»
Рядок 17: | Рядок 17: | ||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
+ | {{#ev:youtube|xEfJFrplKrQ}} | ||
+ | {{#ev:youtube|fbZvUoI93Ts}} | ||
==Див. також== | ==Див. також== |
Версія за 11:49, 30 листопада 2019
Презирство, -ва, с. Презрѣніе. Буде на неї дивитись з презирством і обходитись з неповагою. Котл. НП. 373.
Зміст
Сучасні словники
1. Почуття повної зневаги, крайньої неповаги до кого-, чого-небудь. 2. Байдужість, неповажне ставлення до чого-небудь. Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 533.
Приклади з літератури
Глянув [пелікан] з мукою й презирством На совиную породу (Леся Українка, IV, 1954, 189); Кинувши слово презирства зрадливим товаришам, я став вимагати свої документи (Степан Васильченко, IV, 1960, 41); Проти вікна на сірому тлі вечора темна незграбна Тихонова постать ледве помітно ворухнулась, і голос глухий, повний ненависті й презирства: — Ти, Гнидо, зубів не вишкіряй (Андрій Головко, II, 1957, 56);ут [у камерах] поруч зі смертю буяло життя — сумне, інколи веселе, а в цілому повне презирства і зневаги до смерті, яка хижою кішкою чатувала за дубовими дверима на кожного [в'язня] (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 114); До милиць своїх Сашко ставиться насмішкувато, з якимось веселим презирством (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 41).