Відмінності між версіями «Трішки»
(Створена сторінка: '''Трішки, '''''нар. ''Немножко. ''Нехай вам Бог здоров’я прибавить в ручки, в ніжки і в животок...) |
|||
| (не показані 4 проміжні версії цього учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Трішки, '''''нар. ''Немножко. ''Нехай вам Бог здоров’я прибавить в ручки, в ніжки і в животок трішки. ''Ном. № 4571. Ум. '''Трішечки. ''' | '''Трішки, '''''нар. ''Немножко. ''Нехай вам Бог здоров’я прибавить в ручки, в ніжки і в животок трішки. ''Ном. № 4571. Ум. '''Трішечки. ''' | ||
| + | |||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | ТРО́ШКИ, рідко ТРІШКИ, присл., розм. Те саме, що трохи. Він хоче нас трошки розважити розмовою і підсідає (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 242); Усмішка його була знайома трішки… (Володимир Сосюра, II, 1958, 351); — Добре, доню! Спочинь трошки… Чини ж мою волю (Тарас Шевченко, I, 1951, 51); Погомонівши ще трішки і викуривши люльки, козаки порозходилися (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 22); Принесла [мати] хліба, картоплі, а коли ще трошки пшона на куліш, та вже й хвалиться зараз дітям (Марко Вовчок, I, 1955, 289); Юрба ще трішки, на чверть дитячого кроку, відступила до балки, задкуючи (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 224); Треба ж і в завтрашнє Нам зазирнути. Хоч трішки! (Іван Вирган, В розповні літа, 1959, 135); | ||
| + | // у знач. присудк. сл. Ох, боже, боже, трошки того віку, а як важко його прожити (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 13). | ||
| + | І (й) трошки (трішки) — те саме, що І (й) трохи (див. трохи). Увійшов я у кімнату,.. ходжу і стою, сідаю і знов ходжу, як самий розумний чоловік і трошки нецікавий (Марко Вовчок, VI, 1956, 244); Трошки (трішки) згодом — те саме, що Трохи згодом (див. трохи). Трошки згодом знов її [Марусю] шле: «під ворітьми хтось стоїть» (Марко Вовчок, I, 1955, 246). | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Трішки_трошки.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Трішки_чуть.png|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | |||
| + | ==Див. також== | ||
| + | |||
| + | ==Джерела та література== | ||
| + | |||
| + | ==Зовнішні посилання== | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет права та міжнародних відносин]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2019 року]] | ||
[[Категорія:Тр]] | [[Категорія:Тр]] | ||
Поточна версія на 19:57, 28 листопада 2019
Трішки, нар. Немножко. Нехай вам Бог здоров’я прибавить в ручки, в ніжки і в животок трішки. Ном. № 4571. Ум. Трішечки.
Зміст
Сучасні словники
ТРО́ШКИ, рідко ТРІШКИ, присл., розм. Те саме, що трохи. Він хоче нас трошки розважити розмовою і підсідає (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 242); Усмішка його була знайома трішки… (Володимир Сосюра, II, 1958, 351); — Добре, доню! Спочинь трошки… Чини ж мою волю (Тарас Шевченко, I, 1951, 51); Погомонівши ще трішки і викуривши люльки, козаки порозходилися (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 22); Принесла [мати] хліба, картоплі, а коли ще трошки пшона на куліш, та вже й хвалиться зараз дітям (Марко Вовчок, I, 1955, 289); Юрба ще трішки, на чверть дитячого кроку, відступила до балки, задкуючи (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 224); Треба ж і в завтрашнє Нам зазирнути. Хоч трішки! (Іван Вирган, В розповні літа, 1959, 135); // у знач. присудк. сл. Ох, боже, боже, трошки того віку, а як важко його прожити (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 13).
І (й) трошки (трішки) — те саме, що І (й) трохи (див. трохи). Увійшов я у кімнату,.. ходжу і стою, сідаю і знов ходжу, як самий розумний чоловік і трошки нецікавий (Марко Вовчок, VI, 1956, 244); Трошки (трішки) згодом — те саме, що Трохи згодом (див. трохи). Трошки згодом знов її [Марусю] шле: «під ворітьми хтось стоїть» (Марко Вовчок, I, 1955, 246).
Ілюстрації
|
|
|
|
