Відмінності між версіями «Чухатися»
| Рядок 3: | Рядок 3: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | + | ЧУХАТИ, аю, аєш, недок., перех. Терти, шкребти, дряпати шкіру, щоб не свербіла. Де не взялась Свиня І стала чухать об драбину Багном обляпаную спину, Та так же тре, аж снасть тріщить (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 159); Ілько спритно підсаджує Юрка на острішок і чухає ноги, попечені в кропиві (Петро Козланюк, Пов. і опов., 1949, 68); Митько.. стояв, чухаючи одну ногу другою (Оксана Іваненко, Таємниця, 1959, 156); | |
| + | // Шкребти себе по шкірі, виявляючи досаду, роздум, занепокоєння, вагання в чомусь. Панас Кандзюба довго, уперто чухав за вухом. — То се і нас постріляють? (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 95); Я мовчу. Чоловік чухає собі за вухом і збирається ще щось спитати (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 36); | ||
| + | // Куйовдити волосся, почісуючи пальцями. Микола зітхнув, покрутив кудлатою головою й став її чухати (Лесь Мартович, Тв., 1954, 171); Почав [шинкар] чухати рижу, довгу, клочкувату бороду (Панас Мирний, II, 1954, 183); * Образно. Чути було, як маленький човен чухав свій дощатий бік об гранітний мол (Петро Панч, I, 1956, 72). | ||
| + | ♦ Чухати голову (чуприну, чуб і т. ін.) — те саме, що Чухати потилицю (див. потилиця). Підростаємо ми. Оддали нас у школу, ..щоб розумні були. Тому свитину, тому чобітки. Чухає голову батько, не знає, де взять (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 72); Пішов, сердега, дальш, чуприну чухаючи (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 476) | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
Версія за 18:45, 28 листопада 2019
Чухатися, -хаюся, -єшся, гл. Чесаться, чесать себя (если зудитъ, но не гребешкомъ). Скот і свині чухались об стіну. Левиц. Пов. 177.
Зміст
Сучасні словники
ЧУХАТИ, аю, аєш, недок., перех. Терти, шкребти, дряпати шкіру, щоб не свербіла. Де не взялась Свиня І стала чухать об драбину Багном обляпаную спину, Та так же тре, аж снасть тріщить (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 159); Ілько спритно підсаджує Юрка на острішок і чухає ноги, попечені в кропиві (Петро Козланюк, Пов. і опов., 1949, 68); Митько.. стояв, чухаючи одну ногу другою (Оксана Іваненко, Таємниця, 1959, 156); // Шкребти себе по шкірі, виявляючи досаду, роздум, занепокоєння, вагання в чомусь. Панас Кандзюба довго, уперто чухав за вухом. — То се і нас постріляють? (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 95); Я мовчу. Чоловік чухає собі за вухом і збирається ще щось спитати (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 36); // Куйовдити волосся, почісуючи пальцями. Микола зітхнув, покрутив кудлатою головою й став її чухати (Лесь Мартович, Тв., 1954, 171); Почав [шинкар] чухати рижу, довгу, клочкувату бороду (Панас Мирний, II, 1954, 183); * Образно. Чути було, як маленький човен чухав свій дощатий бік об гранітний мол (Петро Панч, I, 1956, 72). ♦ Чухати голову (чуприну, чуб і т. ін.) — те саме, що Чухати потилицю (див. потилиця). Підростаємо ми. Оддали нас у школу, ..щоб розумні були. Тому свитину, тому чобітки. Чухає голову батько, не знає, де взять (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 72); Пішов, сердега, дальш, чуприну чухаючи (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 476)
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Зовнішні посилання
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Ілюстрації
|
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Зовнішні посилання
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/
