Відмінності між версіями «Шестеро»
(→Сучасні словники) |
|||
| Рядок 5: | Рядок 5: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
Тлумачення слова у сучасних словниках | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
| + | |||
| + | ШЕ́СТЕРО, шістьох, числ. кільк., збірн. Шість (уживається з іменниками чоловічого і середнього роду, що означають назви істот і предметів, з іменниками, що вживаються в множині і можуть мати одиничне значення, а також з особовими займенниками в множині). На дворі зозуляста квочка.. водила шестеро курчат (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 47); Шестеро уланів налетіли на Остапа (Олександр Довженко, I, 1958, 264); За вікнами по вулиці пробігли, гойдаючи дугами, сани — одні, другі, треті. Аж шестеро саней (Петро Панч, На калиновім мості, 1965, 158); Кілька козаків вибігло на ґанок, двоє з них забігли до волості й винесли ослона, знесли й поставили на снігу біля ґанку. Потім усі так — шестеро їх — і залишились при ослоні (Андрій Головко, II, 1957, 358); Пливуть і пливуть домовини, міняються час від часу дядьки, що в мовчазній скорботі, беручись по шестеро, несуть на кістлявих своїх плечах цю нелегку, як саме горе, ношу (Олесь Гончар, II, 1959, 227). | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
Версія за 14:44, 28 листопада 2019
Шестеро, числ. Шестеро, шесть душъ, шесть штукъ, шесть частей. Не дуже його постреляно: голівонька на четверо, а серденько на шестеро. Чуб. V. 948.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
ШЕ́СТЕРО, шістьох, числ. кільк., збірн. Шість (уживається з іменниками чоловічого і середнього роду, що означають назви істот і предметів, з іменниками, що вживаються в множині і можуть мати одиничне значення, а також з особовими займенниками в множині). На дворі зозуляста квочка.. водила шестеро курчат (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 47); Шестеро уланів налетіли на Остапа (Олександр Довженко, I, 1958, 264); За вікнами по вулиці пробігли, гойдаючи дугами, сани — одні, другі, треті. Аж шестеро саней (Петро Панч, На калиновім мості, 1965, 158); Кілька козаків вибігло на ґанок, двоє з них забігли до волості й винесли ослона, знесли й поставили на снігу біля ґанку. Потім усі так — шестеро їх — і залишились при ослоні (Андрій Головко, II, 1957, 358); Пливуть і пливуть домовини, міняються час від часу дядьки, що в мовчазній скорботі, беручись по шестеро, несуть на кістлявих своїх плечах цю нелегку, як саме горе, ношу (Олесь Гончар, II, 1959, 227).
Ілюстрації
|
|
|
|
