Відмінності між версіями «Коток»

Поточна версія на 21:56, 24 листопада 2019

Коток, -тка, м. 1) Ум. отъ кіт. Сама баба злизала і на котка сказала. Мет. 3. Ой ну люлі, кітку, украв в баби квітку. Мил. 44. 2) Колыбельная пѣсня. Над колискою котка виспівувати. К. Гр. Кв. XXIV. Сяду прясти, повкладавши діток та поприсипавши котками. Г. Барв. 442. 3) Катокъ. 4) Деревянный цилиндръ, подкладываемый подъ ухватъ, чтобы легче было вынимать изъ печи горшки. 5) = Котючка. КС. 1891. V. 207. 6) мн. Котки. Раст. Trifolium arvense L. ЗЮЗО. І. 139. Ум. Коточок. Ой був собі коточок, украв собі клубочок. Мет. Колише в запічку маленького внучка, виспівуючи коточка. Левиц. І. 24.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник(1970-1980)

І 1. Те саме, що котик 1. — Півнику-братику, відчини!.. — Тоток-тоток, не велів коток! (Українські народні казки, 1951, 44); * У порівняннях. І старесенький дідок Тут мурлика, мов коток (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 287).

2. Назва колискової пісні. В сповиточку малому ти [муза] співала котка надо мною (Панас Мирний, V, 1955, 279); Погодувала [мати] вже, стала заколихувати, «котка» стиха співаючи (Андрій Головко, I, 1957, 343).

ІІ 1. Машина з масивним циліндром, що обертається навколо осі, для вирівнювання та вкочування ґрунту, шляхового покриття. Котки гладкі й кулачкові використовують для коткування шляхового полотна (Колгоспна виробнича енциклопедія, II, 1956, 765); Чорно-бура земля, змішана ніби з побитим склом та дрібненькими камінцями, була вкочена котками (Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 60).

2. Сільськогосподарське знаряддя для ущільнення ґрунту, руйнування ґрунтової кірки. Звертала [Горленко]. пильну увагу.. на роботу борін, котків, культиваторів (Євген Кротевич, Вибр., 1959, 58); Після сівби поле коткують кільчастим або гладеньким котком (Колгоспник України, 6, 1956, 19); // заст. Кам'яне або бетонне знаряддя для молотьби. Дехто молотив кам'яними котками, тягаючи їх самотужки по розстелених.. снопах (Юрій Яновський, II, 1958, 322); Де стукотить коток на золотім гармані.., там в сонячнім меду цвіте платок Оксани (Володимир Сосюра, II, 1947, 15).

3. техн. Пристрій для намотування дроту, кабелю; котушка. Здається, що смиче він той червоний провід не з котка, почепленого на грудях, а з самих грудей (Олесь Гончар, III, 1959, 352); Маслюк витягає з куща телефонний апарат, коток з дротом (Іван Багмут, Щасливий день.., 1951, 150).

4. Кругла дерев'яна колодка, по якій перекочують важкі предмети. Бої [воїни] виймали з них [човнів] приготовані ще з Києва волоки — дерев'яні котки (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 332).

5. Порожнистий усередині стрижень із кружечками на кінцях для намотування ниток,стрічки тощо. Коток ниток.Академічний тлумачний словник (1970—1980)

Ілюстрації

Медіа

Коток у колискових

Люлі-люлі, котки два,

Сірий, білий, обидва,

По степочку ходили,

Каченята гонили?

А та ... на юшечку,

А пір'ячко в подушечку.

А-а-а, люлюлі.

Люлі-люлі котку,

Не лізь на колодку,

Бо заб'єш головку

Та й буде боліти,

Нічим загоїти.

Була їдна наміточка

Та й ту няньки вкрали,

На ляльки порвали

А-а-а, люлюлі.

Люлі-люлі, коточок,

Украв в бабки клубочок,

Та й поніс поза ліс,

Та й знов мамці приніс.

Стали котка бити,

Стали котка вчити.

Не вчись, котку, красти,

А учись робити,

Черевички шити.

Закаблучки з кабачка,

Як вийду я на вулицю

Як ударю тропачка.

А-а-а, люлюлі.

Гоп, гоп, гопака,

Шо я зроду така

Шо я така бамбула,

Борщ затерти забула.

Я маленький хлопчик

Та й виліз на стовпчик,

У дудочку грає,

Дівчаток скликає,

Люлю-люлюлі.

Прилетіли гулі,

Стали вуркотати,

Борька буде спати.

Люлі-люлі, люлючки,

Шовковії вервечки,

Ше й золоті бильця,

Колисала мати сина

Свого чорнобривця.

А-а-а, ой люлі.