Відмінності між версіями «Талій»

Версія за 13:06, 23 листопада 2019

Талій, -лія, м. Раст. Triticum dasyanthum Ledeb. Анн. 362.

Сучасні словники

1) ТА́ЛІЙ, ю, чол. М'який блакитно-сірий хімічний елемент, у сполуках отруйний. У вільному стані галій, індій і талій являють собою сріблясто-білі м'які метали з низькими точками плавлення (Загальна хімія, 1955, 568); Сірчанокислий талій.. застосовується для отруєння гризунів як у містах і населених пунктах, так і в польових умовах

атомним номером 81 та відповідна проста речовина, перехідний метал. Електронна конфігурація [Xe]4f146s25d106p1; група 13, період 6, p-блок. Природний Tl складається з двох стабільних ізотопів 203Tl і 205Tl (основний). Ступені окиснення: +3 (оксидант), +1 (стабільний). Сполуки, які мають стехіометрію іншу, ніж та, що відповідає Tl(І) і Tl(ІІІ), містять змішані ступені окиснення (пр., TlBr2 = TlІ[ TlІIIBr4]). Tl(І) слабо-, а Tl(ІІІ) — сильнокомплексотворні. Оксиди: талій(І)оксид Tl2О, талій(ІІІ)оксид Tl2О3. Талійорганічні сполуки: TlМе3 (спалахують на повітрі), TlС5Н5, TlOR — полімерні.

Проста речовина — талій. Метал, т. пл. 303.5 ºС, т. кип. 1457 ºС, густина 11.85 г см–3. Взаємодіє з сіркою, галогенами, слабо розчинний у розведених кислотах, легко — у HNO3.

Подібно до лужних металів (Li-Fr) талій є одновалентним Tl+. TlOH є сильною основою (луг), жовтого кольору. Також утворює (подібні до лужних меалів) політіосульфіди, алкоголяти. Tl2CO3, Tl2SO4, Tl4[Fe(CN)6] — розчинні у воді сполуки, а Tl2[PtCl6] — нерозчинна у воді сіль подібно до K2[PtCl6]. Подібно до калію, рубідію, амонію талій утворює галуни: TlAl(SO4)*12H2O, TlU(SO4)*12H2O. В ряду галогенідів TlF→TlI та AgF→AgI розчинність солей падає (фториди обох металів добре розчиняються у воді).

Деякими своїми властивостями (фізичними та хімічними) талій нагадує свинець. Він важкий, м'який та легкоплавний метал. Хромат та йодид талію — жовтого кольору, нерозчинні у воді солі. Tl3+ подібний до своїх аналогів — індію, галію, алюмінію. Проте тривалентний талій не утворює галуни. Tl3+ — активний окисник, на відміну від своїх аналогів по групі. Цим він подібний до свинцю (IV)та золота (III).

2)Triticum dasyanthum Ledeb (Житняк пухнастоквітковий)-багаторічний злак родини Poaceae.

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Житняк пухнастоквітковий Морфологія і біологія Багаторічний злак. Утворює довгі повзучі кореневища. Стебла 40-75 см висоти. Листя сизо-зелені, здебільшого згорнуті, до 4 мм ширини, знизу голі, зверху короткоопушені; піхви голі, зрідка у нижніх листків білоповстисті. Колосся (6) 8-17 см довжини, (7) 10-20 мм ширини. Колоски 7-12 мм довжини, 5-7 (10)-квіткові, широко розставлені в нижній частині колос; колоскові луски ланцетно-шиловидні, остевидно загострені, по кілю голі або волосисті; нижня квіткова луска без ості, 5-8 мм довжини, переважно густоволосиста; верхня квіткова луска дорівнює нижній, на кілях гола або рідковійчаста. Пиляки 5 мм довжини. Цвіте в травні-червні. Анемофіл. 2n=28.

Піонер заростаючих пісків. Росте на рухливих, слабозаросших пісках, по вершинах і схилах кучугур. На піщаних буграх серед молодих посадок сосни зростає спільно з Carex colchica, Festuca beckeri, Koeleria sabuletorum.

Ендемік. По пісках лівого берега Дніпра від Кременчука до Дніпровського лиману. Відомі також ізольовані місцезнаходження на пісках Південного Бугу нижче Миколаєва і в районі Мелітополя.

Використовують як кормову рослину. Представляє інтерес для використання в селекційних програмах Житняку гребінчастого.

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 27.

Ю. Н. Прокудин, А. Г. Вовк, О. А. Петрова. Злаки Украины. // Под общ. ред. Шеляг-Сосонко Ю. Р. — Київ : «Наукова думка», 1977. — 518 с.(рос.)

Цвелев Н. Н. Злаки СССР. — Л., «Наука», 1976. — 788 стр.

Зовнішні посилання