Відмінності між версіями «Чепурун»
(→Ілюстрації) |
(→Ілюстрації) |
||
| Рядок 17: | Рядок 17: | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Screenshot182.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Screenshot182.jpg|x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Чепурний.jpeg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Чепурний.jpeg|x140px]] | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Чепурнийкіт.jpg |x140px]] |
|} | |} | ||
Версія за 21:02, 18 листопада 2019
Чепурун, -на, м. Опрятный человѣкъ; франть. Дід Омелько такий вже чепурун був, що й соломинка даремно не валялась. О. 1862. VIII. 15.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ЧЕПУРУ́Н, а, чол., розм. Людина, яка звикла до чистоти й акуратності у всьому. Дід Омелько такий вже чепурун був, що й соломинка даремно не валялась (Словник Грінченка);
// Людина, яка педантично стежить за своєю зовнішністю. Колись шив він на перших краківських чепурунів і надумав тепер пригадати минуле (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 120); Боцман Смола позирає на чепурунів сердитим оком (Дмитро Ткач, Крута хвиля, 1956, 5); // Тварина, яка ретельно чистить себе. Двоє каченят випливали на плесо.. Молодюсінькі. Зовсім спокійно пливуть, чистять пера, одне навіть лапкою голівку почистило — чепуруни (Олесь Гончар, Циклон, 1970, 55).
чепурун — іменник чоловічого роду, істота розм … Орфографічний словник української мови
Ілюстрації
|
|
|
|
