Відмінності між версіями «Добротливий»

Версія за 00:52, 18 листопада 2019

Добротливий, -а, -е. Добродушный, благодушный.

Сучасні словники

ДОБРОТЛИ́ВИЙ, а, е, рідко. Те саме, що добродушний. Будь щаслива, Добротлива, То й ми в добрі будем (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 176); Знехотя, з удавано добротливим буркотінням рушив Повчанський до комори (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 85).

ДОБРОДУ́ШНИЙ, а, е. Лагідний, ласкавий, прихильний до людей і до всього навколишнього. Добродушний був шинкар, Ще добріша в нього жінка (Іван Франко, XII, 1953, 160); — Повернімося ввідси додому, синку? — спитала вона в свого добродушного хлопчика (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 49);

Який виражає добродушність; власт. людині, що лагідно, приязно ставиться до всіх. Новий учитель, Яків Малинка, гнучкий.. хлопець з добродушним, трохи подзюбаним обличчям, вподобався людям (Степан Васильченко, I, 1959, 135); Добродушний тон цехмістра трохи заспокоїв Шнейдера (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 200).

Добро́ — категорія етики, якою позитивно оцінюють певну поведінку, явища чи події. Добро — благо, моральне, правильне, стверджувальне, позитивний початок, корисне, пожиточне. Протистоїть злу, поганому, руйнівному, негативному початку. Людській волі є властивим бажання добра, краси або правдивого щастя. Кожна людина гостро відчуває природне бажання добра, яке б зробило її правдиво щасливою. З цього приводу Святий Августин у своїх Сповідях писав:

«Наше серце, Господи, є невгамовним до часу, коли воно знайде відпочинок у Тобі» (Книга 1. гол. 1). Бажання добра, яке б зробило людину щасливою, не є чисто гіпотетичним бажанням, це вроджена основа в самій людській природі, а природа є постійною і стабільною, знаходиться в усіх людях, в усіх місцях, в усіх часах. Крім того, це бажання належить самій природі волі людини, яка є аперитивним членом, що має універсальне добро за ціль.

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання