Відмінності між версіями «Їдцем»
(Створена сторінка: '''Їдце́м, '''''нар. ''= '''Їдом. '''''Їдцем їсти. '' Категорія:Ід,Їд) |
(→Ілюстрації) |
||
(не показані 4 проміжні версії цього учасника) | |||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Їдце́м, '''''нар. ''= '''Їдом. '''''Їдцем їсти. '' | '''Їдце́м, '''''нар. ''= '''Їдом. '''''Їдцем їсти. '' | ||
[[Категорія:Ід,Їд]] | [[Категорія:Ід,Їд]] | ||
+ | ==Сучасні словники== | ||
+ | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
+ | |||
+ | ЇДО́М: ◊ Їдом їсти — безнастанно лаяти, ображати, мучити докорами. Їдом тебе їсть (Номис, 1864, № 12225). | ||
+ | їдом їсти | ||
+ | поїдом (їдьма, їдом) їсти кого і без додатка. | ||
+ | |||
+ | 1.Не давати кому-небудь спокою нестримними доріканнями, лайкою; допікати. | ||
+ | |||
+ | Марина ця була взаміжжю у великій та лихій сім'ї, де її, як дівку, відкілясь здалеку взяту, поїдом їли (Грицько Григоренко); Що вже боялася ≤Зінька≥ після тієї ночі: думала, прожене Матюха. Коли ж ні. Тільки поїдом їсть, слова не скаже без образи (А. Головко); Невістка їдьма їсть бабу та діда (Ганна Барвінок); | ||
+ | Висловлювати незадоволення ким-небудь. | ||
+ | |||
+ | Деякі з моїх личних ≤особистих≥ приятелів-суперечників українофілів почали поїдом їсти мене, нащо я, будучи космополітом, берусь до такого щиро національного діла, як виховання народних учителів (М. Драгоманов). | ||
+ | |||
+ | 2.Завдавати моральних страждань, мучити (про думки, почуття і т.ін.). | ||
+ | Поїдом їла нудьга, бо відчував ≤Микоша≥ у собі якісь сили й не знав, до чого їх докласти (О. Полторацький). | ||
+ | |||
+ | 3.Дуже дошкуляти, подразнюючи. | ||
+ | Нам остогидли переднівки… в невимолочених скиртах, де весь день над самим вухом шарудять, трублять зерно миші і від того не можна заснути, а потім ще кілька днів поїдом їдять остюки (В. Земляк). | ||
+ | |||
+ | ==Ілюстрації== | ||
+ | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
+ | |- valign="top" | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:W2i1fmOV.jpg|x140px]] | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:1-04-03-2015-700-485.jpg|x140px]] | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Совість 1j.jpg|x140px]] | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Рпнрпааеа.jpg|x140px]] | ||
+ | |} | ||
+ | |||
+ | ==Медіа== | ||
+ | |||
+ | ==Див. також== | ||
+ | |||
+ | ==Джерела та література== | ||
+ | Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 59. | ||
+ | |||
+ | ==Зовнішні посилання== | ||
+ | |||
+ | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет права та міжнародних відносин]] | ||
+ | [[Категорія:Слова 2018 року]] |
Поточна версія на 15:39, 17 листопада 2019
Їдце́м, нар. = Їдом. Їдцем їсти.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
ЇДО́М: ◊ Їдом їсти — безнастанно лаяти, ображати, мучити докорами. Їдом тебе їсть (Номис, 1864, № 12225). їдом їсти поїдом (їдьма, їдом) їсти кого і без додатка.
1.Не давати кому-небудь спокою нестримними доріканнями, лайкою; допікати.
Марина ця була взаміжжю у великій та лихій сім'ї, де її, як дівку, відкілясь здалеку взяту, поїдом їли (Грицько Григоренко); Що вже боялася ≤Зінька≥ після тієї ночі: думала, прожене Матюха. Коли ж ні. Тільки поїдом їсть, слова не скаже без образи (А. Головко); Невістка їдьма їсть бабу та діда (Ганна Барвінок); Висловлювати незадоволення ким-небудь.
Деякі з моїх личних ≤особистих≥ приятелів-суперечників українофілів почали поїдом їсти мене, нащо я, будучи космополітом, берусь до такого щиро національного діла, як виховання народних учителів (М. Драгоманов).
2.Завдавати моральних страждань, мучити (про думки, почуття і т.ін.). Поїдом їла нудьга, бо відчував ≤Микоша≥ у собі якісь сили й не знав, до чого їх докласти (О. Полторацький).
3.Дуже дошкуляти, подразнюючи. Нам остогидли переднівки… в невимолочених скиртах, де весь день над самим вухом шарудять, трублять зерно миші і від того не можна заснути, а потім ще кілька днів поїдом їдять остюки (В. Земляк).
Ілюстрації
Медіа
Див. також
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 59.