Відмінності між версіями «Цимбал»
(→Ілюстрації) |
(→Джерела та література) |
||
Рядок 30: | Рядок 30: | ||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
+ | [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A6%D0%B8%D0%BC%D0%B1%D0%B0%D0%BB%D0%B8_(%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%86%D0%B5%D1%80%D1%82%D0%BD%D1%96) wiki] | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== |
Версія за 18:51, 16 листопада 2019
Цимбал, -ла, м. Олухъ, балбесъ. Цимбале, цимбале дурний. Ном. № 6300.
Зміст
Сучасні словники
1)Концертні цимбали — струнний музичний інструмент, різновид народного інструмента цимбалів. Складається з дерев'яного корпусу, прямокутної, частіше трапецієвидної форми з натягнутими над ним струнами. Верхня дека виробляється із ялини або смереки, нижня із явора.
Перші концертні цимбали зробив Й. Шунда[hu], який працював музичним майстром при угорському королівському дворі. В 1874 р. він сконструював концертні цимбали, що зайняли повноправне місце серед професійних інструментів світу. Концертні цимбали мали 35 бунтів, вистроєних у хроматичний звукоряд, діапазон — від мі великої октави до мі третьої октави. У них вперше було застосовано демпферний пристрій.
Цимбали Й. Шунди та його винахід засвідчив Ф. Ліст. Одним з найдавніших нотних збірників для цимбалів строю Шунди було видання члена Угорського королівського оперного театру — Г. Аллаги. Про популярність цієї праці говорить те, що в 1889 р. в Будапешті було здійснене її четверте видання.
Найвизначнішим цимбалістом першої половини XX ст. був Аладар Рац (1886—1956), під впливом майстерності якого І. Стравінський переклав свої фортепіанні п'єси і використав інструмент у «Байці про лисицю, кота, півня і барана».
2)Дурень, дурник, дурко, дурбецело — дурна, нерозумна, недалека, інтелектуально обмежена людина.
В українській розмовній річі також використовують словосполучення: набитий дурень (безнадійний, заплішений), дурна голова, вісімнадцятий туман, мідний лоб (нерозумна і вперта людина), голова з вухами (людина, позбавлена кмітливості).