Відмінності між версіями «Острог»
(→Сучасні словники) |
|||
Рядок 4: | Рядок 4: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
Тлумачення слова у сучасних словниках | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
+ | ОСТРО́Г, у, чол. | ||
+ | |||
+ | 1. заст. В'язниця, тюрма. Та там уже його в кайданах Найшла, сердешная [мати], в тюрмі. Не допустили й подивитись, І мусила вона сидіть Коло острога [острогу] (Тарас Шевченко, II, 1963, 286); Чайченка знов узяли за сторожу, а там у два тижні повезли його у місто, посадили в острозі (Марко Вовчок, I, 1955, 249); Через місяць Петру Ураду та Букан повернулися з острогу — проти них не було доказів (Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960, 102). | ||
+ | |||
+ | 2. іст. У Київській Русі і в Російській державі до XVII ст. — огороджене частоколом місто, селище, яке було укріпленим пунктом. Радують Черного діла його княжі. Чернігів що день, то більше стає неприступним, першорядним острогом на всю Сіверянщину (Дмитро Міщенко, Сіверяни, 1961, 14); У травні 1720 року експедиція прибула в Якутськ, звідки по річках Алдану, Маї і Юдомі, а далі по суші.. вийшла на узбережжя Охотського моря і досягла Охотського острога (Видатні вітчизняні географи.., 1954, 22). | ||
+ | |||
+ | 3. іст. Стіна на валу фортеці з закопаних впритул у землю і загострених угорі стовпів. Обгородитися острогом. | ||
+ | |||
+ | Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 790. | ||
+ | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" |
Версія за 15:01, 16 листопада 2019
Острог, -га, м. 1) = Остріг. 2) Острогъ, тюрьма. А в Київі острог та без вікон, без дверей. Чуб. V. 1026.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
ОСТРО́Г, у, чол.
1. заст. В'язниця, тюрма. Та там уже його в кайданах Найшла, сердешная [мати], в тюрмі. Не допустили й подивитись, І мусила вона сидіть Коло острога [острогу] (Тарас Шевченко, II, 1963, 286); Чайченка знов узяли за сторожу, а там у два тижні повезли його у місто, посадили в острозі (Марко Вовчок, I, 1955, 249); Через місяць Петру Ураду та Букан повернулися з острогу — проти них не було доказів (Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960, 102).
2. іст. У Київській Русі і в Російській державі до XVII ст. — огороджене частоколом місто, селище, яке було укріпленим пунктом. Радують Черного діла його княжі. Чернігів що день, то більше стає неприступним, першорядним острогом на всю Сіверянщину (Дмитро Міщенко, Сіверяни, 1961, 14); У травні 1720 року експедиція прибула в Якутськ, звідки по річках Алдану, Маї і Юдомі, а далі по суші.. вийшла на узбережжя Охотського моря і досягла Охотського острога (Видатні вітчизняні географи.., 1954, 22).
3. іст. Стіна на валу фортеці з закопаних впритул у землю і загострених угорі стовпів. Обгородитися острогом.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 790.