Відмінності між версіями «Любко»
(Створена сторінка: '''Любко́, -ка, '''''м. ''Милый, любовникъ. ''Котра мого любка любить. ''Гол. III. 453. ''Не велика пото...) |
|||
| (не показано одну проміжну версію цього учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | '''Любко́, -ка, ''' | + | == '''Любко́, -ка, ''' == |
| − | [[Категорія: | + | |
| + | ==== Коханий хлопець або чоловік. На вигоні прощалася Горпина зі своїм любком (Іван Франко, I, 1955, 66); Коханням п'яне йде дівча стрічати любка (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 138). ==== | ||
| + | <br /> | ||
| + | <big>''Існує тісний зв'язок індивідуального відчуття кохання з традиціями та нормами суспільства і з особливостями сімейного виховання — обидві ці групи змінних є джерелом прийнятих суб'єктом способів інтерпретації своєї поведінки.''</big> | ||
| + | <big>В українській мові в дорадянські часи семантично розрізняли кохання як пристрасну емоцію та любов як слово загальнішого значення: кохання має тілесний та пристрасний контекст, любов може і не мати контексту пристрасті. Термін любов, зокрема, досить часто використовували у контекстах «любов до Бога», «Божа любов» тощо. Кохання і любов визначали або як стан особистості (закоханість), або як інтенціональну спрямованість на об'єкт любові: є суб'єкт і його почуття до іншого, при цьому виключали контекст «між», допускали наявність одностороннього почуття кохання. | ||
| + | <br /> | ||
| + | |||
| + | <big>'''Так, у словнику Б. Грінченка кохання це:'''</big> | ||
| + | |||
| + | любов, любовна пристрасть; | ||
| + | улюблений предмет, коханий або кохана; | ||
| + | виховання, плекання, вирощування (дітей, тварин, рослин)</big> | ||
| + | |||
| + | <br /> | ||
| + | |||
| + | <big>Теорія кохання як прив'язаності ґрунтується на гіпотезі, що усі любовні зв'язки повторюють прив'язаність між матір'ю та немовлям. Згідно з таким підходом розрізняють: | ||
| + | |||
| + | спокійне кохання впевнених у собі людей, яких не турбує можливість опинитися кинутими (56 %); | ||
| + | неспокійне кохання недовірливих індивідів, які не бажають підпустити до себе надто близько інших людей (25 %); | ||
| + | кохання, яке можна охарактеризувати як знервоване чи амбівалентне (19 %). | ||
| + | Замкненим, недовірливим людям неприємна занадто велика близькість з ким-небудь і їм важко повністю відкритися партнерові. На відміну від цього знервовані коханці не впевнені у міцності відносин. Їх весь час турбує думка, що партнери насправді їх не кохають або не хочуть залишатися з ними, кохання таких людей часто стає настирливим і нестерпним.</big> | ||
| + | |||
| + | <br /> | ||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Feldclsd.jpg]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:630 360 1562228513-617.jpg]] | ||
| + | |||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет права та міжнародних відносин]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2019 року]] | ||
Поточна версія на 01:01, 16 листопада 2019
Любко́, -ка,
Коханий хлопець або чоловік. На вигоні прощалася Горпина зі своїм любком (Іван Франко, I, 1955, 66); Коханням п'яне йде дівча стрічати любка (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 138).
Існує тісний зв'язок індивідуального відчуття кохання з традиціями та нормами суспільства і з особливостями сімейного виховання — обидві ці групи змінних є джерелом прийнятих суб'єктом способів інтерпретації своєї поведінки.
В українській мові в дорадянські часи семантично розрізняли кохання як пристрасну емоцію та любов як слово загальнішого значення: кохання має тілесний та пристрасний контекст, любов може і не мати контексту пристрасті. Термін любов, зокрема, досить часто використовували у контекстах «любов до Бога», «Божа любов» тощо. Кохання і любов визначали або як стан особистості (закоханість), або як інтенціональну спрямованість на об'єкт любові: є суб'єкт і його почуття до іншого, при цьому виключали контекст «між», допускали наявність одностороннього почуття кохання.
Так, у словнику Б. Грінченка кохання це:
любов, любовна пристрасть; улюблений предмет, коханий або кохана; виховання, плекання, вирощування (дітей, тварин, рослин)
Теорія кохання як прив'язаності ґрунтується на гіпотезі, що усі любовні зв'язки повторюють прив'язаність між матір'ю та немовлям. Згідно з таким підходом розрізняють:
спокійне кохання впевнених у собі людей, яких не турбує можливість опинитися кинутими (56 %); неспокійне кохання недовірливих індивідів, які не бажають підпустити до себе надто близько інших людей (25 %); кохання, яке можна охарактеризувати як знервоване чи амбівалентне (19 %). Замкненим, недовірливим людям неприємна занадто велика близькість з ким-небудь і їм важко повністю відкритися партнерові. На відміну від цього знервовані коханці не впевнені у міцності відносин. Їх весь час турбує думка, що партнери насправді їх не кохають або не хочуть залишатися з ними, кохання таких людей часто стає настирливим і нестерпним.
Ілюстрації
|
|
