Відмінності між версіями «Хвицати»
(→Ілюстрації) |
|||
| (не показані 3 проміжні версії цього учасника) | |||
| Рядок 4: | Рядок 4: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
Тлумачення слова у сучасних словниках | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
| + | ХВИЦАТИ, аю, аєш, недок. | ||
| + | 1. перех. і неперех. Бити однією або обома задніми ногами (про копитних тварин); брикати, вихати. Погонич од злості передавав ті [панові] стусани коням.., а коні передавали злість панському фаетонові, хвицали по йому задніми копитами (Нечуй-Левицький, II, 1956, 204); Він [тур] ішов у ярмі, скорившись силі, хоч часом із гніву очі йому наливались кров'ю, і тоді він хвицав ногами і наставляв роги... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 334); Свічкою підіймався [кінь] на задніх ногах, плигав на кілька метрів уперед, високо хвицав задніми ногами (Юрій Збанацький, Крил. гонець, 1953, 8); | ||
| + | // Граючись, пустуючи, обороняючись і т. ін., бити або робити різкі рухи ногою або ногами (про людей). Привик ото, вітрогон, ногами хвицати — та навіть уже в сні він [синок] ганяє м'яча або вензелі на коньках заплітає (Петро Козланюк, Сонце.., 1957, 133); — Я хочу затірки! — рішуче домагалася, хвицаючи ногами, роздратована Маринка (Яків Качура, Вибр., 1947, 186); * Образно. Вітер був свавільний, незагнузданий, налітав поривами, хвицав по траві (Юрій Мушкетик, День.., 1967, 124). | ||
| + | 2. неперех., перен., розм. Виявляти норовистість; капризувати. — Ну, ти дуже не хвицай. Побачимо, як ти порядкуватимеш (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 106). | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Hvytsaty.jpg |x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Hvytsaty1.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Kapryz.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Kapryz1.jpg|x140px]] |
|} | |} | ||
| Рядок 21: | Рядок 26: | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
| − | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/ | + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет права та міжнародних відносин]] |
| − | [[Категорія:Слова | + | [[Категорія:Слова 2019 року]] |
Поточна версія на 20:27, 14 листопада 2019
Хвицати, -цаю, -єш, гл. О лошади: бить задними ногами. Помалу ходіть коло коня, бо він хвицає. Васильк. у. Знай, кобило, де брикати, а тут тобі вже не хвицати. КС. 1882. IX. 586.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках ХВИЦАТИ, аю, аєш, недок. 1. перех. і неперех. Бити однією або обома задніми ногами (про копитних тварин); брикати, вихати. Погонич од злості передавав ті [панові] стусани коням.., а коні передавали злість панському фаетонові, хвицали по йому задніми копитами (Нечуй-Левицький, II, 1956, 204); Він [тур] ішов у ярмі, скорившись силі, хоч часом із гніву очі йому наливались кров'ю, і тоді він хвицав ногами і наставляв роги... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 334); Свічкою підіймався [кінь] на задніх ногах, плигав на кілька метрів уперед, високо хвицав задніми ногами (Юрій Збанацький, Крил. гонець, 1953, 8); // Граючись, пустуючи, обороняючись і т. ін., бити або робити різкі рухи ногою або ногами (про людей). Привик ото, вітрогон, ногами хвицати — та навіть уже в сні він [синок] ганяє м'яча або вензелі на коньках заплітає (Петро Козланюк, Сонце.., 1957, 133); — Я хочу затірки! — рішуче домагалася, хвицаючи ногами, роздратована Маринка (Яків Качура, Вибр., 1947, 186); * Образно. Вітер був свавільний, незагнузданий, налітав поривами, хвицав по траві (Юрій Мушкетик, День.., 1967, 124). 2. неперех., перен., розм. Виявляти норовистість; капризувати. — Ну, ти дуже не хвицай. Побачимо, як ти порядкуватимеш (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 106).
Ілюстрації
|
|
|
|
