Відмінності між версіями «Яндила»
| Рядок 17: | Рядок 17: | ||
==Згадки в літературі== | ==Згадки в літературі== | ||
| − | « Незабаром молодиці почали насипати в здорові миски та яндоли страву й ставили по дошках... | + | « Незабаром молодиці почали насипати в здорові миски та яндоли страву й ставили по дошках... |
| − | — І. С. Нечуй-Левицький «Старосвітські батюшки та | + | — І. С. Нечуй-Левицький «Старосвітські батюшки та матушки»» |
| − | + | ||
| − | + | ||
« | « | ||
...Припав Циган до маслянки, | ...Припав Циган до маслянки, | ||
Версія за 17:43, 14 листопада 2019
Яндила́ и яндола́, -ли́, ж. 1) Большая миска съ двумя ушами по краямъ. Вас. 181. Лебед. у. Припав циган до маслянки, яндилу кінчає. Рудан. І. 68. 2) Крышка для улья. Кіев. г. Подол. г. 3) Углубленіе на вершинѣ горы. Там на горі яндола і терен росте у їй. Лебед. у.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках ЯНДИЛА́, и, жін., заст., діал. Те саме, що яндола. Припав циган до маслянки, Яндилу кінчає... Аж тут кума вареники З печі висуває, Велика миска з двома вушками на краях. Незабаром молодиці почали насипати в здорові миски та яндоли страву й ставили на дошках (Н.-Лев., III, 1956, 8).
2. Покриття для вулика.
3. Заглибина на поверхні чого-небудь. Там на горі яндола і терен росте у їй [ній] (Сл. Гр.). Також,Яндола́, яндила́, яндо́ва[4] — старовинна посудина, що має вигляд великої довгастої миски з носиком і з двома вушками на краях. Вважається різновидом братини. Використовувалась за часів Київської Русі для розливання напоїв на бенкетах.
Етимологія
Слово яндола («яндила», «яндова») вважають запозиченням з балтійських мов і порівнюють з лит. indaujá («шафа для посуду») утвореного від iñdas («посудина»). Литовське iñdas виводять з приставки in- («у», «в», пор. праслов. *vъn) та праіндоєвроп. кореня *dhē- («поміщати», пор. укр. «діти», «дівати»). Деякі мовознавці припускають питомо слов'янське походження, наводячи за приклад старопол. janduɫa («кубок»), але не виключене, що воно може походити від того ж литовського indaujá. Малопереконлива версія походження слов'янського слова від монгольського qundaga («посудина для пиття»)[4][5].
Опис
Яндоли існували різного об'єму: у відро (12 л), у піввідра (6 л). Їх робили у вигляді лодії, качки, півня, гуски. Матеріалом слугувала деревина твердих порід: дуб, клен, береза, найкращі яндоли виходили з деревини капу. Дорогі яндоли виробляли із золота, срібла, прикрашали коштовним камінням, карбуванням. Посудина доповнялася маленькими ковшиками, що підвішувалися за гачки до її крайок.
Згадки в літературі
« Незабаром молодиці почали насипати в здорові миски та яндоли страву й ставили по дошках...
— І. С. Нечуй-Левицький «Старосвітські батюшки та матушки»» « ...Припав Циган до маслянки, Яндилу кінчає... Аж тут кума вареники З печи висуває...
— С. В. Руданський «Співомовки»
»
Пили гості з одної яндоли, черпаючи напій кожен своїм ковшиком.
Ілюстрації
|
