Відмінності між версіями «Навій»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
 
(не показано 9 проміжних версій цього учасника)
Рядок 1: Рядок 1:
  
 
[[Категорія:На]]
 
[[Категорія:На]]
−
==Тлумачення==
+
==Значення==
−
Навіт або НАВІТЬ, част. Уживається для виділення і підсилення значення того слова або словосполучення, якого стосується. Мовчки йдуть чумаки біля возів, не гомонять поміж собою, не погукують на волів навіть (Коцюб., І, 1955, 181); Навіть не закінчивши, середньої школи, Вася нетерпляче, з буйним азартом молодості, кинувся у білий світ (Гончар, III, 1959, 186); // у знач. спол. Приєднує члени речення або речення і, крім підсилювального відтінку, часто вносить ще відтінок несподіваності. Марина не слухала батька, навіть не глянула на нього, а ще дужче заголосила (Мирний, IV, 1955, 229); Б'є вся артилерія, навіть зенітна (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 159).
+
Наві́́й[1] (від прасл. *navojь < *naviti) — вал ткацького верстата, що слугує для фіксації основи. У верстаті два навої — на одному навивають нитки основи, на другий намотують готове полотно. Діалектна назва навою — «вороти́ло», але цим словом також називали «рід ключа для повертання навою»[2].
−
==Словник синонімів==
+
 
−
НА́ВІТ част. (ужив. для виділення й підсилення слова або словосполучення), І[Й]. Сонце стояло якесь безпомічне і нерішуче. Боялось навіть моргнути (М. Коцюбинський); - Як гарно, любо ти співаєш - І соловейко так не втне... (Л. Глібов).
+
У традиційному верстаті-кроснах два навої — нижній («спідній») і верхній. На верхній навій намотували нитки основи (для цього використовували пристрій, відомий як «ритки» або «оснівниця»), протягали їх паралельно і кріпили до нижнього навою, який слугував валом для готової тканини. Верхній навій кріпився зазвичай між стійок («стоянів») кросен, нижній — між нижніх повздовжніх перекладин («ставок»)[3]. Навої виготовляли переважно із сосни і також з плодових дерев — груші, яблуні.
−
НА́ВІТ част. (ужив. у допустово-підсилювальному значенні), ХОЧ[ХОЧА́], ХОЧ І, ХОЧ БИ, ХОЧ БИ І, НЕХА́Й, ХАЙ, НЕХА́Й І, ХАЙ І, БОДА́Й, БОДА́Й І. Неодмінно потрібна його згода, навіть вимушена; - Ти оце наважилась од мене втекти і ладна вийти заміж хоч і за сажотруса, - сказала мати (І. Нечуй-Левицький); Про Кульбашного йшов в частинах поголос, ніби йому нехай над головою бомби рвуться, а доголитися він мусить неодмінно (Н. Рибак); На жаль, у комісії було так мало відважних громадян. Та й що зробить хай найвідважніший? (І. Ле); Мрії про вольність - нехай і не виразні - були тим повітрям, яким дихав Пушкін-ліцеїст (М. Рильський); Немов чимсь важким придавили йому тіло, і він не в силі зробити бодай найменший рух (А. Шиян).
+
 
−
НА́ВІТ част. (ужив. для підсилення слова або словосполучення, для вираження найвищого ступеня якої-небудь ознаки), АЖ. Свіжий, ще навіть вогкуватий номер газети; Ідуть хвилини, Земля, здається, аж горить... (М. Старицький).
+
На деяких сучасних верстатах, переважно при виробництві важких технічних тканин, а також для подавання ворсової основи у виробництві ворсових тканин (велюру, плюшу, шпігелю), навій не використовують, а подають основу у верстат безпосередньо з бобін, за допомогою спеціального приладу — шпулярника.
−
НА́ВІТ у знач. спол. (ужив. в уточнювально-підсилювальному або в підсилювально-наслідковому значенні при однорідних членах речення та між частинами складного речення), І НА́ВІТЬ, АЖ, БА НА́ВІТЬрозм.,БА Йрозм. (ужив. при приєднувальних конструкціях, що уточнюють зміст попередніх). В Лубнах було тихо, неначе.. люде [люди] притаїлись, навіть не дихали (І. Нечуй-Левицький); Віють вітри, віють буйні, Аж дерева гнуться (І. Котляревський); Як це погано, що Ольга не має в місті друзів, ба навіть знайомих (Ю. Смолич); - Гай-гай, сину, скільки це літ отак не сиділи. Ба й у вічі не бачили один одного (А. Головко).
+
== Ритки==
−
==Словник фразеологізмів==
+
 
−
[на́віть або навіт] му́хи не заче́пить [мізи́нцем]. Не завдасть нікому ні найменшої шкоди, неприємності, образи. За свій вік я навіть мухи не зачепив мізинцем (В. Логвиненко); Чудова людина. Роботу веде, як по нотах. Акуратист. А тихий — мухи не зачепить (А. Крижанівський).
+
Ри́тки (через пол. rytki, retki від нім. Rietkamm — «бердний гребінь»)[4], оснівниця, снувавка — старовинний пристрій для підготовки основи перед її намотуванням на навій. Являє собою вузьку рамку довжиною в ширину навою з довших горизонтальних («листовок», «победрин») і коротших вертикальних («засувок», «замочків», «полудрабків») планок, споряджених рідкими поперечними зубцями або перегородками («зубками», «кілочками», «чопиками»), крізь шпари яких («комори») проходять нитки основи[5][6].
 +
 
 +
Окрім того, існував пристрій під назвою снувалка, конструкція якого була аналогічна конструкції мотовила-самотоки. Складається з двох перехрестів, надітих на веретено, кінці яких з'єднані чотирма стопцями. Для влаштовування перехрещування ниток основи застосовували листви чиноватні або чини — спеціальні кілочки[7].
 +
 
 +
Операція з підготовки основи називається снуванням[8]. Одна довга нитка має утворити петлі, що стають осно́вними нитками. Петлі просилюють через комірки риток і пропускають через них палицю-валок, який надалі кріплять до нижнього навою (у спеціальному пазі чи прив'язуючи шнурками). За допомогою закріпленого на шнурі гачка («ключки») протилежні кінці ниток проводять через комірки берда і через вічка рукавів начиння, і так само кріплять до верхнього навою. На навої могли укріпляти торки — шматки полотна з бахромою, до ниток якої і прикріпляли нитки основи[9].\
 +
==Приклади використання==
 +
Наві́й, во́ю, м. Навой, валъ въ ткацкомъ станкѣ. наво́їв два: ве́рхній, горі́шній — находится сзади, — и спі́дній, до́лішній помѣщается ближе къ ткачу, въ нижней части станка, оба идутъ параллельно сидѣнью ткача; у обоихъ на правомъ концѣ по зубчатому колесу, которое называется въ Галиціи также сучка или триб; галицкій триб (въ долішньому навої) для поворачиванія своего имѣетъ еще четыре ручки; для того, чтобы навій удерживался неподвижно, въ зубцы ко́леса упирается ходящій на винтѣ, искривленный брусокъ дерева, различн. формы, назыв. цуґа, а въ Галиціи пе́сик или (въ горішньому навої) сука. Въ каждомъ навоѣ есть выдолбленный желобокъ, называемый ґа́ра, жолобе́ць: въ эти желобки, при помощи особаго снаряда, наз. яштруб, ля́шток, прут, прикрѣпляются куски полотна, къ которымъ привязывается обоими концами осно́ва; послѣдняя навита на ве́рхній навій, отъ котораго проходитъ сквозь начиння и бе́рдо (блят) черезъ маґіль (гал.) подъ штаком къ спідньому навою; поворачиваясь по направленію къ ткачу, верхній навій разматываетъ основу, которая, уже въ видѣ полотна, наматывается на спідній навій. См. Варстат, кросна. Первыя названія изъ помѣщенныхъ здѣсь — изъ Полтавской губ. (Константиногр. у. Б. Г.), вторыя и третьи — изъ Галиціи (Шух. I. 255; МУЕ. III. 17). Ум. Навійчик. Мет. 213.
 +
 
 +
==Механічний ткацький верстат==
 +
 
 +
Механічний ткацький верстат
 +
Файл:Weben in der Tuchfabrik Müller.ogv
 +
Ткацький верстат 1939 року заводу Mueller Cloth Mill, нинів в музеї в Ойскірхені, Німеччина
 +
 
 +
Ткацький верстат, поч. ХХ ст., Полтавщина, експозиція краєзнавчого музею, м. Миргород
 +
Докладніше: Механічний ткацький верстат
 +
Робота на ручному ткацькому верстаті була досить трудомістким і втомливим процесом, що вимагав постійної уваги. Окрім того, ширина тканини обмежувалася довжиною навою з встановленими на ньому нитками основи і не могла перевищувати довжини руки ткача (близько 80 см). Щоб виробляти ширше полотно, на промисловому виробництві використовували широкі верстати, на який працювали два робітники, що стояли по боках: вони просилювали човник у зів, протягуючи його один одному. Величезне зростання сукняного виробництва в Англії у перших десятиліттях XVIII ст. (у 1740 році один Йоркширський округ випускав 100 000 шматків сукна в рік) вимагало ощадливішого використовування робочої сили.
 +
 
 +
У 1733 з'явився перший механічний верстат, винайдений Джоном Кеєм (John Kay). Конструктивною новиною його був так званий «літаючий човник» (fly shuttle). Як вказувалося в тексті патенту, це був «човник, винайдений недавно для кращого і акуратнішого ткання широкого сукна, саржі, вітрильного полотна і взагалі широких матерій»[8].
 +
 
 +
Протягом двох з половиною століть з'явилося багато типів механічних верстатів. Мінявся принцип кріплення основи: так, існують навійні і безнавійні верстати — в останніх нитки основи подають безпосередньо зі шпуль. По-різному використовується і човник: існують верстати з одним човником, з кількома (багаточовникові верстати) і навіть такі, на яких він взагалі відсутній (безчовникові верстати).
 +
 
 +
==Ілюстрації==
 +
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
 +
|- valign="top"
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:navik3.jpg|x140px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:navik5.jpg|x140px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:navik8.jpg|x140px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:navik10.jpg|x140px]]
 +
|}
 +
 
 +
==Медіа==
 +
{{#ev:youtube|vfc55g-vy8}}
 +
 
 +
== Література==
 +
Ткацький верстат у Великій радянській енциклопедії (рос.)
 +
 
 +
 
 +
 
 +
==Примітки==
 +
 
 +
 
 +
1. Воротило // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909
 +
 
 +
2. Верстат // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
 +
 
 +
3. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 5 : Р — Т / укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2006. — 704 с. — ISBN 966-00-0785-X.
 +
 
 +
4. Ритки // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
 +
 
 +
5. Снувавка // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
 +
 
 +
6. Снувалка // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
 +
 
 +
7. Снувати // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
 +
 
 +
8. Торок // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
 +
 
 +
==Див.також==
 +
Механічний ткацький верстат
 +
 
 +
Жакардовий ткацький верстат
 +
 
 +
Ткацький вузол
 +
 
 +
Ткацтво
 +
 
 +
Ремесло
 +
 
 +
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет права та міжнародних відносин]]
 +
[[Категорія:Слова 2019 року]]

Поточна версія на 16:56, 13 листопада 2019

Значення

Наві́́й[1] (від прасл. *navojь < *naviti) — вал ткацького верстата, що слугує для фіксації основи. У верстаті два навої — на одному навивають нитки основи, на другий намотують готове полотно. Діалектна назва навою — «вороти́ло», але цим словом також називали «рід ключа для повертання навою»[2].

У традиційному верстаті-кроснах два навої — нижній («спідній») і верхній. На верхній навій намотували нитки основи (для цього використовували пристрій, відомий як «ритки» або «оснівниця»), протягали їх паралельно і кріпили до нижнього навою, який слугував валом для готової тканини. Верхній навій кріпився зазвичай між стійок («стоянів») кросен, нижній — між нижніх повздовжніх перекладин («ставок»)[3]. Навої виготовляли переважно із сосни і також з плодових дерев — груші, яблуні.

На деяких сучасних верстатах, переважно при виробництві важких технічних тканин, а також для подавання ворсової основи у виробництві ворсових тканин (велюру, плюшу, шпігелю), навій не використовують, а подають основу у верстат безпосередньо з бобін, за допомогою спеціального приладу — шпулярника.

Ритки

Ри́тки (через пол. rytki, retki від нім. Rietkamm — «бердний гребінь»)[4], оснівниця, снувавка — старовинний пристрій для підготовки основи перед її намотуванням на навій. Являє собою вузьку рамку довжиною в ширину навою з довших горизонтальних («листовок», «победрин») і коротших вертикальних («засувок», «замочків», «полудрабків») планок, споряджених рідкими поперечними зубцями або перегородками («зубками», «кілочками», «чопиками»), крізь шпари яких («комори») проходять нитки основи[5][6].

Окрім того, існував пристрій під назвою снувалка, конструкція якого була аналогічна конструкції мотовила-самотоки. Складається з двох перехрестів, надітих на веретено, кінці яких з'єднані чотирма стопцями. Для влаштовування перехрещування ниток основи застосовували листви чиноватні або чини — спеціальні кілочки[7].

Операція з підготовки основи називається снуванням[8]. Одна довга нитка має утворити петлі, що стають осно́вними нитками. Петлі просилюють через комірки риток і пропускають через них палицю-валок, який надалі кріплять до нижнього навою (у спеціальному пазі чи прив'язуючи шнурками). За допомогою закріпленого на шнурі гачка («ключки») протилежні кінці ниток проводять через комірки берда і через вічка рукавів начиння, і так само кріплять до верхнього навою. На навої могли укріпляти торки — шматки полотна з бахромою, до ниток якої і прикріпляли нитки основи[9].\

Приклади використання

Наві́й, во́ю, м. Навой, валъ въ ткацкомъ станкѣ. наво́їв два: ве́рхній, горі́шній — находится сзади, — и спі́дній, до́лішній помѣщается ближе къ ткачу, въ нижней части станка, оба идутъ параллельно сидѣнью ткача; у обоихъ на правомъ концѣ по зубчатому колесу, которое называется въ Галиціи также сучка или триб; галицкій триб (въ долішньому навої) для поворачиванія своего имѣетъ еще четыре ручки; для того, чтобы навій удерживался неподвижно, въ зубцы ко́леса упирается ходящій на винтѣ, искривленный брусокъ дерева, различн. формы, назыв. цуґа, а въ Галиціи пе́сик или (въ горішньому навої) сука. Въ каждомъ навоѣ есть выдолбленный желобокъ, называемый ґа́ра, жолобе́ць: въ эти желобки, при помощи особаго снаряда, наз. яштруб, ля́шток, прут, прикрѣпляются куски полотна, къ которымъ привязывается обоими концами осно́ва; послѣдняя навита на ве́рхній навій, отъ котораго проходитъ сквозь начиння и бе́рдо (блят) черезъ маґіль (гал.) подъ штаком къ спідньому навою; поворачиваясь по направленію къ ткачу, верхній навій разматываетъ основу, которая, уже въ видѣ полотна, наматывается на спідній навій. См. Варстат, кросна. Первыя названія изъ помѣщенныхъ здѣсь — изъ Полтавской губ. (Константиногр. у. Б. Г.), вторыя и третьи — изъ Галиціи (Шух. I. 255; МУЕ. III. 17). Ум. Навійчик. Мет. 213.

Механічний ткацький верстат

Механічний ткацький верстат Файл:Weben in der Tuchfabrik Müller.ogv Ткацький верстат 1939 року заводу Mueller Cloth Mill, нинів в музеї в Ойскірхені, Німеччина

Ткацький верстат, поч. ХХ ст., Полтавщина, експозиція краєзнавчого музею, м. Миргород Докладніше: Механічний ткацький верстат Робота на ручному ткацькому верстаті була досить трудомістким і втомливим процесом, що вимагав постійної уваги. Окрім того, ширина тканини обмежувалася довжиною навою з встановленими на ньому нитками основи і не могла перевищувати довжини руки ткача (близько 80 см). Щоб виробляти ширше полотно, на промисловому виробництві використовували широкі верстати, на який працювали два робітники, що стояли по боках: вони просилювали човник у зів, протягуючи його один одному. Величезне зростання сукняного виробництва в Англії у перших десятиліттях XVIII ст. (у 1740 році один Йоркширський округ випускав 100 000 шматків сукна в рік) вимагало ощадливішого використовування робочої сили.

У 1733 з'явився перший механічний верстат, винайдений Джоном Кеєм (John Kay). Конструктивною новиною його був так званий «літаючий човник» (fly shuttle). Як вказувалося в тексті патенту, це був «човник, винайдений недавно для кращого і акуратнішого ткання широкого сукна, саржі, вітрильного полотна і взагалі широких матерій»[8].

Протягом двох з половиною століть з'явилося багато типів механічних верстатів. Мінявся принцип кріплення основи: так, існують навійні і безнавійні верстати — в останніх нитки основи подають безпосередньо зі шпуль. По-різному використовується і човник: існують верстати з одним човником, з кількома (багаточовникові верстати) і навіть такі, на яких він взагалі відсутній (безчовникові верстати).

Ілюстрації

Navik3.jpg Navik5.jpg Navik8.jpg Navik10.jpg

Медіа

Література

Ткацький верстат у Великій радянській енциклопедії (рос.)


Примітки

1. Воротило // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909

2. Верстат // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.

3. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 5 : Р — Т / укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2006. — 704 с. — ISBN 966-00-0785-X.

4. Ритки // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.

5. Снувавка // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.

6. Снувалка // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.

7. Снувати // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.

8. Торок // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.

Див.також

Механічний ткацький верстат

Жакардовий ткацький верстат

Ткацький вузол

Ткацтво

Ремесло

Отримано з https://wiki.kubg.edu.ua/index.php?title=Навій&oldid=278087