Відмінності між версіями «Мій»

Поточна версія на 02:47, 13 листопада 2019

Мій, мого́ (моє́го), моє́му, (мо́му, мойму́), мѣст. Мой.

Академічний тлумачний словник МІЙ, моя, моє.

1. Займ. присв. до я. Божусь моєю бородою.., Що тих богів лишу чинів, Які тепер в війну вплетуться (Іван Котляревський, I, 1952, 243); Я згадував Україну, і вона постала перед моїми очима у своєму справжньому розмірі, десь там далеко на заході в лівому кутку, і це помножило мою гордість громадянина великої Радянської країни (Олександр Довженко, I, 1958, 26); // Який перебуває у користуванні того, хто говорить, є його власністю. Добре було б якби Ярина весною рано перевезлася на мій ґрунт (Тарас Шевченко, VI, 1957, 217); — Годі, — перебив його Черниш. — Де мій планшет? (Олесь Гончар, III, 1959, 166); В моїм будиночку, в зеленім Ірпіні, Була поліція (Максим Рильський, II, 1960, 254); // Який виходить від мене; зроблений, створений, сказаний і т. ін. мною. Посилаю тобі 10 моїх Букварів на показ (Тарас Шевченко, VI, 1957, 227); Першим моїм фільмом була «Сумка дипкур'єра» (Олександр Довженко, I, 1958, 21); — Слухайте, хлопці, мою, може, останню пораду! (Михайло Стельмах, II, 1962, 88); // Такий, як у мене, власт. мені. У сина мій характер, моя поведінка; // Який призначається мені. Я до них [поїздів] простягаю долоні.. Може, там у якомусь вагоні пролітає і доля моя (Володимир Сосюра, I, 1957, 225); // Стос. до мене як до члена якогось колективу, до якого я належу. Ой Дніпре мій, Дніпре, широкий та дужий! Багато ти, батьку, у море носив Козацької крові (Тарас Шевченко, I, 1951, 113); — Мій Сибір, — з гордістю говорив загіпсований політрук (Олесь Гончар, III, 1959, 178); Мій рідний край збирає урожай, Що звеселяє струменем живим Трудівників засмаглих світлі очі (Максим Рильський, III, 1961, 108); // у знач. ім. моє, мого, сер. Те, що належить мені. — Твої збитки, раз на те пішло, на себе беру.., де вже моє не пропадало! (Михайло Стельмах, I, 1962, 117); Посилаю Вам [В. Лукичу] для «Зорі» «Герестрата», але разом і конечне бажання, щоб він був надрукований фонетикою. Коли ж моє невлад, то я з своїм назад (Володимир Самійленко, II, 1958, 436). ♦ До мого дожити (дотягти і т. ін.) — до моїх років дожити, дотягти і т. ін.; За моїх молодих літ (років) — коли я був молодий (була молода). — А за моїх молодих літ не те було! Отак тридцять літ тому було б вам зазирнути до Борислава, то було на що подивитися, було чого послухати! (Іван Франко, IV, 1950, 7); Моє [буде] зверху — я переміг, переможу. — Я їх усіх перехитрував, — думав генерал Костецький.. — Ще трохи — і моє буде остаточно зверху (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 230); Моїх років хто — хто-небудь такого віку, як я. Моїх років людина живе мозком (Юрій Яновський, II, 1958, 13).

2. Який перебуває у родинних або дружніх, близьких стосунках зі мною. — Мій батько був сердюк опрічний (Іван Котляревський, I, 1952, 221); Цілую тебе, Семена, Куліша і всіх моїх і твоїх земляків, добрих і щирих, таких, як ти (Тарас Шевченко, VI, 1957, 133); Мій синок синьоокий в колисці усміхається сонно мені (Володимир Сосюра, I, 1957, 131); // Який поділяє погляди, уподобання, смаки; близький мені, належить до того самого середовища, що і я. Приготуйте найчистіші фарби, художники мої. Ми будемо писати відшумілу юність свою (Олександр Довженко, I, 1958, 185); — Товариші мої писали. — Товариш Лермонтов між них — І вірний шлях уторували Для всіх наступників своїх (Максим Рильський, III, 1961, 288); // Той, до кого приязно звертаються, про кого йде мова. Вибачай мені, друже мій єдиний, що пишу тобі нашвидку. Ніколи (Тарас Шевченко, VI, 1957, 139); — Сталь і ніжність, любий мій, поєднать в собі зумій (Павло Тичина, II, 1957, 7); — Я його за комір: «Стій!», так і остовпів мій хлопець. Дивлюсь — хто ж воно такий? А то молодий Гриценко (Гнат Хоткевич, I, 1966, 83); // Уживається при називанні героїв, дійових осіб — для увиразнення інтимного тону. Усміхнувся мій Ярема, Тяжко усміхнувся (Тарас Шевченко, I, 1951, 121); Раз став він Свиту надягать. А дивиться — рукава вже продрались. От мій Охрім, щоб люди не сміялись, Налагодивсь латать (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 31); // заст. Уживається при традиційному звертанні до бога. Боже мій! та я його [папу] так часто Зустрічав у львівськім семінару! (Леся Українка, I, 1954, 101); Боже мій, що може зробити з людиною геніальне поєднання звука і слова! (Михайло Стельмах, I, 1962, 36).

3. у знач. ім. мій, мого, чол.; моя, моєї, жін., розм. Чоловік; дружина. — Нема, — каже [молодиця], — мого вдома; повіз іванівському попові гроші за коня (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 303); — Це тебе мій послав? — запитала вона Віктора, виразно наголосивши на слові «мій» (Павло Автомонов, Коли розлучаються двоє, 1953, 213); — А моя ще до війни кожного ранку грінки на свинячому смальцеві смажила (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 465); // у знач. ім. мої, моїх, мн. Родичі або близькі мені люди. — Мої пішли в театр.

Словник відмінків

відмінок однина множина чол. р. жін. р. сер. р. називний мій моя́ моє́ мої́

родовий мого́ моє́ї мого́ мої́х давальний моє́му мої́й моє́му мої́м знахідний мій, мого́ мою́ моє́ мої́, мої́х орудний мої́м моє́ю мої́м мої́ми місцевий на/у моє́му, мої́м на/у мої́й на/у моє́му, мої́м на/у мої́х

Словник фразеологізмів

ви́йти / вихо́дити на моє́ (на твоє́, на її́ і т. ін.). Здійснитися, відбутися, статися так, як хочеться кому-небудь. — А що, сину, кажу тоді, не на моє вийшло? (Марко Вовчок); І побачиш, як не на моє вийде (М. Куліш); Якби я був усе розумно виговорив, хто знає, чи не на моє би вийшло (Л. Мартович); — То будемо моноплан будувати? — Моноплан! Моноплан! А що? На моє вийшло! — радів Андрій (С. Васильченко).

з дна душі́ моє́ї (се́рця мого́). З найглибших почуттів, що приховані від стороннього ока. [Нартал:] Щодня вони [патриції] презирством викликали зо дна душі моєї знову звіра і знову я ставав номадом диким (Леся Українка).

ле́ленько моя́. Уживається для вираження здивування, захоплення, страху, жалю і т. ін.; ох. Дивилась на Сеспеля і не впізнавала його. Леленько моя, як то висушила людину хвороба, як знудила! (Ю. Збанацький).

[ой (ох)] ма́тінко [ж] моя́ [рі́дна]! Уживається для вираження захоплення, здивування, радості, незадоволення і т. ін. — Через три-чотири місяці завернеш в цей же колгосп. Ідеш прямо на ферму. Думаєш, що тут усе перемінилося за цей час. В корівник — а там, матінко моя! Все залишилось, як і було (А. Хорунжий); Півнівська Галька пальцем колупала вже стіну біля вікна, так цілий шмат глини й обпав. Кричала до дівчат: — Ой, матінко ж моя! Та ви подивіться! (А. Головко). ой, ма́тінко. — Ганну сьогодні били, учора Параску, а завтра, мабуть, уже моя черга. Ой, матінко, коли б там не огледілись іще за мене! (Марко Вовчок). ма́тінко ти моя́. Товстопикий був [Карпо], товстоногий. І рудий — матінко ти моя.. Як стара солома (Григір Тютюнник).

моє́ (ва́ше, його́ і т. ін.) ді́ло сторона́. Що-небудь зовсім не стосується когось; хтось не має ніякого відношення до чогось. — А ти тут при чім? — Як при чім? — енергійно підхопився з ослона Яцуба.— Тут хати палитимуть, а моє діло сторона? (О. Гончар); Кажан .. цідив крізь зуби:..— Звісно, ваше діло сторона, а моє ні! (М. Хвильовий). моє́ (на́ше) ді́ло збо́ку. Посланець здвигав раменами — не знаю, мовляв, наше діло збоку (Г. Хоткевич).

ряту́йте (ряту́й) мою́ ду́шу. Уживається як заклик, прохання про допомогу, захист перед загрозою смертельної небезпеки. — Онде вже їдуть! А, рятуйте мою душу… Справді, кілька машин під’їхало до хати. На порозі став Орлюк з бойовими товаришами (О. Довженко); Скупий титар, бачачи, що смерть заглянула йому в очі, благально протягнув: — Рятуй мою душу, Трохиме .. Сто карбованців дам (М. Стельмах).

скі́льки сяга́є (ба́чить, обхо́плює, захо́пить і т. ін.) о́ко. На всьому видимому просторі; скрізь, до самого обрію. За садком в бережині слалися зелені луки, блищали плеса мочарів, зеленіла осока та високі очерети, скільки сягало око (І. Нечуй-Левицький); Хліб! Скільки сягає око, хвилями перекочується, гойдається важке колосся (Д. Ткач); Внизу, скільки бачить око, виднілися освітлені сонцем просторі луги (Ю. Мокрієв); Скільки око обхоплювало — всюди рівний, трохи вже припечений сонцем жовтий простір (Г. Хоткевич); Перед нами, скільки брало око, простирався [простягався] степ (Н. Тихий); Скільки око сягне, розкинулось біле безмежжя донецького степу (З газети); Земля лежить, скільки око сягне, розмерзла й чорна (В. Козаченко); Скільки око осягне — біліє Гречка переливом сніговим (О. Мисик); Ці похилі спадисті гори, скільки захопить око, нижчі од Бріярки і через це вони засіяні житом, ячменем, вівсом (І. Нечуй-Левицький). скі́льки о́ко моє́ сяга́ло. Далеко внизу був берег, а далі — скільки око моє сягало — вилискувало синє море (Ю. Яновський). скі́льки мо́жна було́ осягти́ о́ком. Понад потоком зеленіли густі очерети, скільки можна було осягти оком (І. Нечуй-Левицький); скі́льки зір сягне́. Ковилі, ковилі, ковилі… За сонцем сталево-тьмяні, а там, під сонцем,— скільки зір сягне,— сяючі, молочні, як шумовиння (О. Гончар). до́ки о́ко вхо́пить. Хіба вже не віриш [у прикмети]? — Не в тім річ. Лише до цього обрію, доки око вхопить, ці прикмети мають силу (О. Гончар). скі́льки й о́ку. — Ото, скільки й оку, усе-усе ваше! Допоки рів (В. Дрозд). скі́льки о́ка. Скільки ока — Дніпро перед нами лелів і байдуже котив свої хвилі (М. Старицький).

твоя́ ха́та мої́й ха́ті трою́рідний по́гріб, жарт. Дуже далека рідня або зовсім не родич. — Аякже, родич! Твоя хата моїй хаті троюрідний погріб,— відповів Остап (З журналу).

[ті́льки] че́рез мій труп! Уживається для висловлення категоричного протесту проти чиїх-небудь небажаних або неприємних дій, вчинків. — Припиніть [руйнувати огорожу] негайно! Ось грамота! — Яка там грамота! Навались, хлопці! Гей, взяли! — Через мій труп! — закричав Мічурін, впавши на землю біля воріт (О. Довженко).