Відмінності між версіями «Тупотня»
(→Ілюстрації) |
(→Сучасні словники) |
||
| Рядок 3: | Рядок 3: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | + | ТУПОТНЯ́, ї, жін., розм. Сильний тупіт. Тут ржання кінське з тупотнею, Там разний [різний] гомін з стукотнею, Скрізь клопіт, халепа, сто лих! (Іван Котляревський, I, 1952, 233); Його тираду перервала тупотня ніг у коридорі (Петро Панч, На калиновім мості, 1965, 209). | |
| + | |||
| + | |||
| + | ТУ́ПІТ, поту, чол. Звуки від ударів ніг об землю, підлогу тощо при ходьбі, бігові і т. ін., а також самі ці удари. Кінський тупіт завмирав удалині і врешті зовсім затих (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 346); Знову заграла музика й знову задуділа долівка від тупоту п'яних ніг (Гнат Хоткевич, I, 1966, 64); Хтось — чула — гнався, кричав хтось. Уже й на вигоні вона, а ззаду тупіт чобіт і крик (Андрій Головко, II, 1957, 177); Тут усі почули неймовірний тупіт (Олесь Донченко, VI, 1957, 41); Віжки блискучі й батіг у руки взяла Навсікая, Лунко хльоснула ним, і з тупотом мули побігли (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 115); Вся хата розлягалася від сміху, вереску і тупоту (Михайло Стельмах, I, 1962, 87). | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
Версія за 22:09, 12 листопада 2019
Тупотня, -ні, ж. Топотъ ногами, ходьба. Тут ржання кінське з тупотнею. Котл. Ен. V. 63. Почули вони позад себе гомін і тупотню. Стор. МПр. 119.
Зміст
Сучасні словники
ТУПОТНЯ́, ї, жін., розм. Сильний тупіт. Тут ржання кінське з тупотнею, Там разний [різний] гомін з стукотнею, Скрізь клопіт, халепа, сто лих! (Іван Котляревський, I, 1952, 233); Його тираду перервала тупотня ніг у коридорі (Петро Панч, На калиновім мості, 1965, 209).
ТУ́ПІТ, поту, чол. Звуки від ударів ніг об землю, підлогу тощо при ходьбі, бігові і т. ін., а також самі ці удари. Кінський тупіт завмирав удалині і врешті зовсім затих (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 346); Знову заграла музика й знову задуділа долівка від тупоту п'яних ніг (Гнат Хоткевич, I, 1966, 64); Хтось — чула — гнався, кричав хтось. Уже й на вигоні вона, а ззаду тупіт чобіт і крик (Андрій Головко, II, 1957, 177); Тут усі почули неймовірний тупіт (Олесь Донченко, VI, 1957, 41); Віжки блискучі й батіг у руки взяла Навсікая, Лунко хльоснула ним, і з тупотом мули побігли (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 115); Вся хата розлягалася від сміху, вереску і тупоту (Михайло Стельмах, I, 1962, 87).
Ілюстрації
|
.jpg)
|
