Відмінності між версіями «Синаш»
| (не показано одну проміжну версію цього учасника) | |||
| Рядок 4: | Рядок 4: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
СИНА́Ш, а, чол. Зменш.-пестл. до син 1, 3, 6. Хотіла мати навік розлучити, Дала синашу меду-вина пити (Микола Костомаров, I, 1967, 111); З міста прибігло незвичайно збуджене, аж мокре хлоп'я — синаш Крихточки (Яків Баш, Надія, 1960, 215); — Що ж ти, синашу, сирота, чи так безталанний? (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 207); Дід якось після сходки на дубках отут за двором при всіх сказав Семенові: — Молодця [молодець], Семен! Бідняк, за бідняків і дбаєш. Молодця, синашу! (Андрій Головко, I, 1957, 110). | СИНА́Ш, а, чол. Зменш.-пестл. до син 1, 3, 6. Хотіла мати навік розлучити, Дала синашу меду-вина пити (Микола Костомаров, I, 1967, 111); З міста прибігло незвичайно збуджене, аж мокре хлоп'я — синаш Крихточки (Яків Баш, Надія, 1960, 215); — Що ж ти, синашу, сирота, чи так безталанний? (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 207); Дід якось після сходки на дубках отут за двором при всіх сказав Семенові: — Молодця [молодець], Семен! Бідняк, за бідняків і дбаєш. Молодця, синашу! (Андрій Головко, I, 1957, 110). | ||
| + | |||
| + | |||
| + | * Та не журить, прийду до Вас | ||
| + | * Притреться біль, але не Ваш. | ||
| + | * Пробачте мамо, плине час | ||
| + | * Прийшла пора… це Ваш синаш. | ||
| + | |||
| + | Ти, синашу, в мене | ||
| + | забудь всі церегелі. Таж зо мною | ||
| + | небіжчик батько твій хліб-сіль | ||
| + | водив, | ||
| + | укупі ми й козакували. | ||
| + | |||
| + | «Здоров, синашу, ма дитятко! –. Анхиз Енеєві сказав. | ||
| + | |||
| + | Вирватись синаша. Батько гнівається: — Ша-а! Я же твой папаша! Зиркнув зляканий. Івась на його борідку: — Я не знаю дядьку, вас. | ||
| + | |||
| + | Го, сказав би дід Кирило. Не треба, синашу, тут і козі ясно. | ||
| + | |||
| + | |||
| + | Синашу мій, козаче мій, мій вою!В волоссі – сонце з пахощами трав. | ||
| + | |||
| + | Можна взять тебе, синашу, Не в письменники — на стаж. | ||
| + | |||
| + | із мене втому - як не ти, синаш? | ||
| + | і хто ще розщебече вечоріння? | ||
| + | Так тепло на порозі хатнім - аж | ||
| + | напрошується в гості зірка синя. | ||
| + | |||
| + | |||
| + | Синашу, піди стовчи пшона на кашу! - Ох, мамо, дуже спина болить! | ||
| + | |||
| + | |||
| + | Коли по совісті вибрали – нічого не скажу: мій синаш ніколи, Свириде, в сірка очей не позичав, але молодий він ще до цього діла. | ||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Synok.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Original-413076880.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:I95603.jpg|x140px]] |
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
|} | |} | ||
Поточна версія на 18:44, 12 листопада 2019
Синаш, -ша, м. Сынокъ. Добре, синашу! Рудч. Ск. II. 127. Здоров, синашу, ма дитино! Анхиз Енеєві сказав. Котл. Ен. III. 69. Ум. Синашко. Люляй, люляй козацький синашку! Чуб. V. 347.
Зміст
Сучасні словники
СИНА́Ш, а, чол. Зменш.-пестл. до син 1, 3, 6. Хотіла мати навік розлучити, Дала синашу меду-вина пити (Микола Костомаров, I, 1967, 111); З міста прибігло незвичайно збуджене, аж мокре хлоп'я — синаш Крихточки (Яків Баш, Надія, 1960, 215); — Що ж ти, синашу, сирота, чи так безталанний? (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 207); Дід якось після сходки на дубках отут за двором при всіх сказав Семенові: — Молодця [молодець], Семен! Бідняк, за бідняків і дбаєш. Молодця, синашу! (Андрій Головко, I, 1957, 110).
- Та не журить, прийду до Вас
- Притреться біль, але не Ваш.
- Пробачте мамо, плине час
- Прийшла пора… це Ваш синаш.
Ти, синашу, в мене забудь всі церегелі. Таж зо мною небіжчик батько твій хліб-сіль водив, укупі ми й козакували.
«Здоров, синашу, ма дитятко! –. Анхиз Енеєві сказав.
Вирватись синаша. Батько гнівається: — Ша-а! Я же твой папаша! Зиркнув зляканий. Івась на його борідку: — Я не знаю дядьку, вас.
Го, сказав би дід Кирило. Не треба, синашу, тут і козі ясно.
Синашу мій, козаче мій, мій вою!В волоссі – сонце з пахощами трав.
Можна взять тебе, синашу, Не в письменники — на стаж.
із мене втому - як не ти, синаш? і хто ще розщебече вечоріння? Так тепло на порозі хатнім - аж напрошується в гості зірка синя.
Синашу, піди стовчи пшона на кашу! - Ох, мамо, дуже спина болить!
Коли по совісті вибрали – нічого не скажу: мій синаш ніколи, Свириде, в сірка очей не позичав, але молодий він ще до цього діла.
Ілюстрації
|
|
|
|
