Відмінності між версіями «Згірклий»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(Створена сторінка: '''Згірклий, -а, -е. '''Прогорыслый. Категорія:Зг) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Згірклий, -а, -е. '''Прогорыслый. | '''Згірклий, -а, -е. '''Прогорыслый. | ||
[[Категорія:Зг]] | [[Категорія:Зг]] | ||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 513. | ||
| + | |||
| + | 1. Дієпр. акт. мин. ч. до згі́ркнути. | ||
| + | |||
| + | 2. у знач. прикм. Який став гірким, згіркнув. Дихав [Феоктистов] згірклим пригаром дешевого вина (Кач., II, 1958, 332); Пахло [волосся] згірклою помадою (Коцюб., І, 1955, 406). | ||
| + | |||
| + | 3. у знач. прикм., перен. Який виражає гіркоту, сум. Він обдарував згірклим усміхом Тетяну Василівну, яка кусала губи (Загреб., День.., 1964, 280). | ||
Версія за 17:33, 10 листопада 2019
Згірклий, -а, -е. Прогорыслый.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 513.
1. Дієпр. акт. мин. ч. до згі́ркнути.
2. у знач. прикм. Який став гірким, згіркнув. Дихав [Феоктистов] згірклим пригаром дешевого вина (Кач., II, 1958, 332); Пахло [волосся] згірклою помадою (Коцюб., І, 1955, 406).
3. у знач. прикм., перен. Який виражає гіркоту, сум. Він обдарував згірклим усміхом Тетяну Василівну, яка кусала губи (Загреб., День.., 1964, 280).
