Відмінності між версіями «Рюмати»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
Рядок 1: Рядок 1:
−
'''Рю́мати, -маю, -єш, '''''гл. ''Плакать. ''Та годі тобі рюмати. ''
+
'''Рю́мати   аю, аєш, недок., розм.     Плакати.           — Нас перекинув [візник], а сам ще й рюмає! — ще дужче розсердився пан (Крим., Вибр., 1955, 94); Жінка сиділа навпочіпки біля дочки, умовляла її:— Ну, Люсю, ну, золотко… Тато нас чекає…— Спатоньки,— рюмала Люся (Мушк., Серце.., 1962, 267).
−
[[Категорія:Рю]]
+
  
  
 +
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/факультет права та міжнародних відносин]]
  
−
РЮ́МАТИ, аю, аєш, недок., розм. Плакати. — Нас перекинув [візник], а сам ще й рюмає! — ще дужче розсердився пан (Агатангел Кримський, Вибр., 1955, 94); Жінка сиділа навпочіпки біля дочки, умовляла її: — Ну, Люсю, ну, золотко... Тато нас чекає... — Спатоньки, — рюмала Люся (Юрій Мушкетик, Серце.., 1962, 267).
 
  
−
 
−
 
−
 
−
 
−
 
−
 
−
 
−
 
−
 
−
 
−
 
−
 
−
 
−
 
−
 
−
 
−
 
−
 
−
 
−
 
−
==Сучасні словники==
 
−
Тлумачення слова у сучасних словниках
 
−
==Ілюстрації==
 
−
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
 
−
|- valign="top"
 
−
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
 
−
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
 
−
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
 
−
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
 
−
|}
 
−
 
−
==Медіа==
 
−
 
−
==Див. також==
 
−
 
−
==Джерела та література==
 
−
 
−
==Зовнішні посилання==
 
−
 
−
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут мистецтв]]
 
 
[[Категорія:Слова 2018 року]]
 
[[Категорія:Слова 2018 року]]

Версія за 22:35, 9 листопада 2019

Рю́мати аю, аєш, недок., розм. Плакати. — Нас перекинув [візник], а сам ще й рюмає! — ще дужче розсердився пан (Крим., Вибр., 1955, 94); Жінка сиділа навпочіпки біля дочки, умовляла її:— Ну, Люсю, ну, золотко… Тато нас чекає…— Спатоньки,— рюмала Люся (Мушк., Серце.., 1962, 267).