Відмінності між версіями «Лопушник»
(Створена сторінка: '''Лопушник, -ка, '''''м. ''1) = '''Лопу́х. '''ЗЮЗО. І. 112. 2) — '''водяний'''. Раст. Nymphaea alba. ЗЮЗО. І. 129. [[Ка...) |
(→Джерела та література) |
||
| (не показано 7 проміжних версій цього учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Лопушник, -ка, '''''м. ''1) = '''Лопу́х. '''ЗЮЗО. І. 112. 2) — '''водяний'''. Раст. Nymphaea alba. ЗЮЗО. І. 129. | '''Лопушник, -ка, '''''м. ''1) = '''Лопу́х. '''ЗЮЗО. І. 112. 2) — '''водяний'''. Раст. Nymphaea alba. ЗЮЗО. І. 129. | ||
[[Категорія:Ло]] | [[Категорія:Ло]] | ||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
| + | |||
| + | '''1)ЛОПУ́Х''', а, чол. | ||
| + | |||
| + | 1. Бур'ян родини складноцвітих із широкими листками і чіпким суцвіттям з колючками; реп'ях. Лопух розстилав своє широке зелене листя (Панас Мирний, I, 1954, 255); У низинах, залитих водою, витикався лапатий лопух (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 361); | ||
| + | // тільки мн. Зарості цієї рослини. Стежка лагідно здіймалася вгору і пропадала місцями в густих лопухах (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 394); Висадився [дід] десантом.. та за хлівом у лопухах і замаскувався (Остап Вишня, I, 1956, 253); | ||
| + | // Лист цієї рослини. Лопух зорвала і накрила, Неначе бриликом, свою, Свою головоньку смутную (Тарас Шевченко, II, 1953, 307); * У порівняннях. — А ти чого вуха, мов лопухи на смітнику, розвісила? (Михайло Стельмах, I, 1962, 110). | ||
| + | |||
| + | 2. перен., фам. Про некмітливу людину. — Лопухом я буду, а не комсомольцем, коли не вирву Раю з пазурів секти! (Павло Автомонов, Щастя.., 1959, 118). | ||
| + | |||
| + | '''2)ВО́ДЯНИЙ''', а, е. | ||
| + | |||
| + | 1. Те саме, що водявий 1; водянистий. Тут робота на горах важка, а харчею буває не тривний житній, а вівсяний хліб та водяна картопля (Нечуй-Левицький, II, 1956, 403). | ||
| + | |||
| + | 2. Багатий на воду; багатоводний. Тоді і озеро не таке, як тепер, гниле та миршаве, а глибоке та водяне було (Панас Мирний, IV, 1955, 15). | ||
| + | |||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 723.Коментарі (0) | ||
| + | '''ВОДЯНИ́Й,''' а, е. | ||
| + | |||
| + | 1. Стос. до води (в 1 і 2 знач.); водний. Під ним [містком] шумить і б'ється об каміння біла водяна хвиля (Нечуй-Левицький, II, 1956, 199); [Острожин:] Добре ваші українські пісні придаються до водяного спорту, ніяк я не сподівався! (Леся Українка, II, 1951, 46); Далеко внизу чорнів на світлій водяній дорозі човник (Олесь Донченко, VI, 1957, 305). | ||
| + | '''▲ Водяне опалення''' — спосіб обігрівання приміщення гарячою водою, що циркулює по трубах. Залежно від виду теплоносія, центральні системи опалення називаються паровими, водяними і повітряними (Довідник сільського будівельника, 1956, 388); '''Водяне охолодження''' — спосіб охолодження яких-небудь механізмів холодною водою, що циркулює між їхніми подвійними стінками; '''Водяні знаки''' — літери або фігури, відбиті на не охололій масі паперу, які можна бачити, лише поставивши до світла. Білети Державного Банку СРСР вартістю в 100 і 50 карбованців надруковані на папері, який має на білому полі водяний знак із зображенням портрета (барельєфа) В. І. Леніна (Радянська Україна, 25.XII 1960, 1); '''Водяні фарби''' — фарби для малювання, які розводять водою. | ||
| + | |||
| + | 2. Який живе або росте у воді чи на її поверхні. Спросоння крикнув якийсь водяний птах, і знову тиша (Олесь Донченко, I, 1956, 111); Далекі озера манили до себе своїм теплим окресленням, блакиттю своїх плес і ніжністю білосніжних водяних лілій (Юрій Збанацький, Переджнив'я, 1960, 441); Водяна кропива; Водяна папороть. | ||
| + | |||
| + | 3. Який діє за допомогою води. На Потоці стоїть водяний пильний тартак, чорний, невисокий (Нечуй-Левицький, II, 1956, 391); По греблі пройшов Давид повз водяний млин (Андрій Головко, II, 1957, 14). | ||
| + | |||
| + | 4. у знач. ім. водяний, ного, чол., рідко. Те саме, що водяник 1. А може, і водяного з бородою углядить (Олесь Донченко, VI, 1957, 274). | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Lopuh.jpg |x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ріп.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Водяной.jpeg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Фарби.jpg |x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | |||
| + | ==Див. також== | ||
| + | |||
| + | ==Джерела та література== | ||
| + | http://sum.in.ua/s/vodjanyj | ||
| + | |||
| + | http://sum.in.ua/s/lopukh | ||
| + | |||
| + | ==Зовнішні посилання== | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет права та міжнародних відносин]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2019 року]] | ||
Поточна версія на 22:10, 8 листопада 2019
Лопушник, -ка, м. 1) = Лопу́х. ЗЮЗО. І. 112. 2) — водяний. Раст. Nymphaea alba. ЗЮЗО. І. 129.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
1)ЛОПУ́Х, а, чол.
1. Бур'ян родини складноцвітих із широкими листками і чіпким суцвіттям з колючками; реп'ях. Лопух розстилав своє широке зелене листя (Панас Мирний, I, 1954, 255); У низинах, залитих водою, витикався лапатий лопух (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 361); // тільки мн. Зарості цієї рослини. Стежка лагідно здіймалася вгору і пропадала місцями в густих лопухах (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 394); Висадився [дід] десантом.. та за хлівом у лопухах і замаскувався (Остап Вишня, I, 1956, 253); // Лист цієї рослини. Лопух зорвала і накрила, Неначе бриликом, свою, Свою головоньку смутную (Тарас Шевченко, II, 1953, 307); * У порівняннях. — А ти чого вуха, мов лопухи на смітнику, розвісила? (Михайло Стельмах, I, 1962, 110).
2. перен., фам. Про некмітливу людину. — Лопухом я буду, а не комсомольцем, коли не вирву Раю з пазурів секти! (Павло Автомонов, Щастя.., 1959, 118).
2)ВО́ДЯНИЙ, а, е.
1. Те саме, що водявий 1; водянистий. Тут робота на горах важка, а харчею буває не тривний житній, а вівсяний хліб та водяна картопля (Нечуй-Левицький, II, 1956, 403).
2. Багатий на воду; багатоводний. Тоді і озеро не таке, як тепер, гниле та миршаве, а глибоке та водяне було (Панас Мирний, IV, 1955, 15).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 723.Коментарі (0) ВОДЯНИ́Й, а, е.
1. Стос. до води (в 1 і 2 знач.); водний. Під ним [містком] шумить і б'ється об каміння біла водяна хвиля (Нечуй-Левицький, II, 1956, 199); [Острожин:] Добре ваші українські пісні придаються до водяного спорту, ніяк я не сподівався! (Леся Українка, II, 1951, 46); Далеко внизу чорнів на світлій водяній дорозі човник (Олесь Донченко, VI, 1957, 305). ▲ Водяне опалення — спосіб обігрівання приміщення гарячою водою, що циркулює по трубах. Залежно від виду теплоносія, центральні системи опалення називаються паровими, водяними і повітряними (Довідник сільського будівельника, 1956, 388); Водяне охолодження — спосіб охолодження яких-небудь механізмів холодною водою, що циркулює між їхніми подвійними стінками; Водяні знаки — літери або фігури, відбиті на не охололій масі паперу, які можна бачити, лише поставивши до світла. Білети Державного Банку СРСР вартістю в 100 і 50 карбованців надруковані на папері, який має на білому полі водяний знак із зображенням портрета (барельєфа) В. І. Леніна (Радянська Україна, 25.XII 1960, 1); Водяні фарби — фарби для малювання, які розводять водою.
2. Який живе або росте у воді чи на її поверхні. Спросоння крикнув якийсь водяний птах, і знову тиша (Олесь Донченко, I, 1956, 111); Далекі озера манили до себе своїм теплим окресленням, блакиттю своїх плес і ніжністю білосніжних водяних лілій (Юрій Збанацький, Переджнив'я, 1960, 441); Водяна кропива; Водяна папороть.
3. Який діє за допомогою води. На Потоці стоїть водяний пильний тартак, чорний, невисокий (Нечуй-Левицький, II, 1956, 391); По греблі пройшов Давид повз водяний млин (Андрій Головко, II, 1957, 14).
4. у знач. ім. водяний, ного, чол., рідко. Те саме, що водяник 1. А може, і водяного з бородою углядить (Олесь Донченко, VI, 1957, 274).
Ілюстрації
|
|
|
|
