Відмінності між версіями «Гидливий»
(→Ілюстрації) |
(→Ілюстрації) |
||
| Рядок 29: | Рядок 29: | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:brezgovat.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:brezgovat.jpg|x140px]] | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Brezgovat_(1).jpg |x140px]] |
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
Версія за 18:41, 5 листопада 2019
Гидливий, -а, -е. Брезгливый, брезгающій. Драг. 35.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ГИДЛИ́ВИЙ, а, е. Який відчуває огиду до кого-, чого-небудь. Йому стало гидко й противно, бо він був гидливий зроду (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 334);
// Який виражає огиду. Слизькі холодні руки фельдфебелеві ковзались по тілу. Пересмикувала гидлива дріж (Василь Козаченко, Золота грамота, 1939, 5); Гидливий рух Потоцького не уникнув його [Юстовського] пильних очей (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 101).
гидливий — а, е. Який відчуває огиду до кого , чого небудь. || Який виражає огиду …
Словник синонімів української мови
гидливий — (який відчуває, виражає огиду), бридливий …
Словник синонімів Караванського
ГИДЛИВИЙ бридливий; пор. ПЕРЕБІРЛИВИЙ, ВИБАГЛИВИЙ.
Ілюстрації
|
.jpg)
|
|
|
