Відмінності між версіями «Смілість»

Поточна версія на 13:12, 7 жовтня 2019

Смілість, -лости, ж. Смѣлость. Сей мені хміль не буде заважати, а буде моєму серцю смілости додавати.

Смілість

Фонетичний розбір - [ с м` і л и в` і с т` ] Сміливість, смілість — одна з важливих позитивних моральних рис особистості. Смілива поведінка, рішучість у вчинках; хоробрість, відвага. ◆ Ма́ти смі́ли́вість — бути сміливим; осмілюватися зробити що-небудь. ◆ Набира́тися смі́ли́вості — ставати сміливішим. Сміливість – це коли страшно, але ти все одно йдеш, – активістка Майдану Марія Берлінська Трактування Під сміливістю розуміють психологічну установку та поведінкову, рішучість у вчинках, самовпевненість й здатність людини долати почуття страху та розгубленості. Сміливість — це здатність у разі виникнення небезпеки (для життя, здоров'я чи престижу) зберегти стійкість організації психічних функцій і не знизити якість діяльності. Тобто, сміливість пов'язана з умінням протистояти страху і йти на виправданий ризик задля визначеної мети. Сміливість часто плутають з хоробрістю та мужністю. Але це дещо різні речі. Сміливість походить від розуміння, яке, у свою чергу, бере початок в розумі мудрості. Хоробрість же є зовнішнім проявом сміливості. Водночас, мужність — складна якість, яка поєднує сміливість, наполегливість, стриманість, впевненість у собі, вона допомагає людині йти до мети, не зважаючи на втрати й страждання. Наприклад, якщо у людини є сміливість щоби прийняти виклик, це означає, що її розум зрозумів ситуацію і прийняв рішення. І лише після цього вона потребуватиме хоробрість, щоб провести це рішення в життя. Хоробрість без сміливості триває не довго. Без сміливості, що вимагає глибоке розуміння виклику, хоробрість сліпа та нерозумна. Антоніми: боязкість, нерішучість, несміливість, острах, соромливість, сором'язливість.

Сучасні словники

Сміливість - енергія і впевненість у собі йти вперед і робити те, що хочеться і вважаєш за потрібне, незважаючи на страх або не бачачи страху. Сміливість не завжди означає відсутність страху. Сміливий чоловік не той, хто не боїться, тим більше це не сміливець, який "насолоджується битвою життя"; сміливий - це той, хто вміє бути сильнішим за свого страху. Сміливість, на відміну від мужності, не передбачає відповідальності та обов'язкового включення голови. Тому сміливість може бути імпульсивною, сміливість може бути і від страху, сміливим може бути і людина-дитина, а мужнім - тільки думаючий, доросла людина. Сміливість, як і будь-яке інше прояв особистості, буває доречною і недоречною. См.→ Сміливість і тіло - пов'язані. Несміливого людину можна впізнати по тому, як він виглядає, як він невпевнено ходить, як користується руками (точніше не користується) і як він криво стоїть. Зі сміливістю несумісна невротична сутулість (затискачі комірцевої зони), коли голова ніби вбити в плечі, ніби ховається від чергового запотиличника. Сміливість зазвичай запускається очима, відкрито і прямо дивляться вперед (а не интравертно в себе), широкими м'язами спини, що рухають груди вперед. Детальніше дивись →

    Тренування сміливості

Сміливий - це той, хто вміє бути сильніше страху. Тренуйте сміливість! Виховуйте сміливість! См.→ Сміливість може бути і зі страху, але частіше сміливості заважає страх. Як зняти або подолати страх? Дивись Робота зі страхом Сміливість і тест Кеттелла В тест Кеттелла, сміливість - це підприємливість, активність; людина має емоційні інтереси, готовність до ризику та співпраці з незнайомими людьми в незнайомих обставинах, здатність приймати самостійні, неординарні рішення, схильність до авантюризму і прояву лідерських якостей. Протилежністю сміливості є боязкість - сором'язливість, емоційна стриманість, обережність, соціальна пасивність, делікатність, уважність до інших, підвищена чутливість до загрози, перевагу індивідуального стилю діяльності і спілкування в малій групі (2-3 людини).

Хоробрість, відвага — властивість розуму, котра зустрічає небезпеку чи опір з непохитністю, тишею та міцністю; властивість бути безстрашним.

Цитати

Розум і хоробрість — звук пустий, якщо відданість забута[1].
                                         Вішакгадатта

Від предків ми здобули хоробрість, — пригадаймо ж, яка непереможна до цього часу була руська сила, і міцно биймося за наше спасення. То не наш звичай втікачами йти додому, але або жити і перемагати, або вмерти зі славою, показавши ділом, як слід сміливим мужам[2].

                             — Святослав Ігорович

Від солдата вимагають найперше витривалості та терпіння; хоробрість — справа друга[3

                        — Наполеон I Бонапарт

Мовчання й хоробрість — нерозлучні[4]

            — Франц Ґрільпарцер

Сміливе підглядання — хоробрість боягузів[5].

                        — Віктор Гюго

Прикладом сміливості з літератури

Твір“Тигролови” Івана Багряного та Григорія Многогрішного є прикладом сміливості. Роман "Тигролови" став одним із кращих в українській літературі твором пригодницького жанру. Але авторові нічого чи майже нічого не довелося видумувати, адже багато описаних у романі подій він пережив сам. Друзі Івана Багряного запам'ятали його непосидючим, запальним. Юрій Смолич згадував: "З'являвся він несподівано — бушував, лаяв весь світ і облягався спати на письмовому столі. (Жив у друга і не мав свого ліжка.) Звіти, з того стола, його й забрано". Він опинився в слідчому ізоляторі НКВС. У слідчого не було жодного доказу вини, жодного факту. Він намагався спровокувати Багряного на зізнання, піддав тортурам, але в'язень тримався гордо і незалежно. Не знаючи, що далі з ним робити, за вироком "трійки" вислали з України в північну частину Далекого Сходу. Багряний разом із тисячами, такими ж, як сам, "злочинцями" поїхав у сталінські концтабори. Але навіть страшна репресивна машина нічого не могла вдіяти з непокірним в'язнем. Багряний тікає звідти, переховується серед українців Зеленого Клину. Герой твору Григорій Многогрішний повторює шлях автора. Місце дії "Тигроловів" — Зелений Клин, чудовий і таємничий куточок Зеленої України, що заховався в нетрях тайги на Далекому Сході. Заселявся цей край українцями протягом XVII—XVIII століть і не визнавав законів ні царської, ні більшовицької влади. Григорій Многогрішний тікає з ешелону і потрапляє на вільну землю. Він — лицар духу, який не хоче пристосовуватися до обставин, жити тихо й затишно, ростити дітей, робити кар'єру, гнути голову перед владою і почуватися щасливим. У світі насильства він стає безстрашним, неприрученим "тигром", біжить над прірвою страждань і своєю сміливістю здобуває право на життя і на щастя. Григорій згадує: "І я втік з ешелону. Вони везли мене з України на каторгу, на повільну смерть, і берегли, як пси. А я втік. Вистрибнув на ходу зі скаженого поїзда — стрибнув у ніч, у смерть, на щастя. І я мав щастя... Я потрапив до вас, я мав щастя". Григорій Многогрішний відкинув обережність, але діяв виважено. Він усе розрахував, але, звичайно ж, не міг передбачити, що його може чекати в нетрях тайги. Та він волів скоріше загинути там, у тайзі, ніж чекати повільної смерті в таборі. Сміливість допомогла Григорієві не тільки врятуватися, поквитатися з ворогом, а й завоювати серце гордої Наталки Сірківни, стати щасливим з коханою дівчиною.

Ілюстрації