Відмінності між версіями «Рєпін Ілля Юхимович»
(Створена сторінка: '''Біографія''' [[Файл:|215px|thumb|riht|Автопортрет]] '''''Рєпін Ілля Юхимович''''' (1844 – 1930) – художн...) |
|||
| (не показано 9 проміжних версій цього учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| + | [[Файл:Ilya_Efimovich_Repin_in_the_Photographers_studio_Rentz_and_Schrader.jpg|215px|thumb|riht|Світлина 1900-х років]] | ||
| + | |||
| + | '''''Рєпін Ілля Юхимович''''' (1844 – 1930) – художник-живописець українського походження, прославлений портретами та зображенням історичних й побутових сцен. | ||
| + | |||
'''Біографія''' | '''Біографія''' | ||
| − | + | Народився Ілля в Чугуєві (поблизу Харкова) 24 липня 1844. Протягом майже чотирьох років працював у іконописній артілі Бунакова, розписував та поновлював церкви на Слобожанщині, таким чином здобув елементарну художню освіту. На зароблені 100 рублів у 20 років відправився на навчання до Петербурзької Академії Мистецтв. Під час навчання там прекрасно проявив себе , отримавши дві золоті медалі за свої картини. | |
| − | + | У 1870 році відправився подорожувати по Волзі, виконуючи тим часом етюди та начерки. Там же зародилася ідея полотна «Бурлаки на Волзі». Потім художник переїхав до Вітебську губернію, придбав там маєток. Мистецька діяльність тих часів в біографії Іллі Рєпіна надзвичайно плідна. Крім написання картин, він в Академії Мистецтв керував майстернею. Подорожі Рєпіна по Європі вплинули на стиль художника. У 1874 році Рєпін став членом товариства передвижників, на виставках яких представляв свої роботи. | |
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| + | [[Файл:RepinSelfPortrait.jpg|215px|thumb|left|Автопортрет, 1887, Третьяковська галерея]] | ||
| + | Розквіт творчості Рєпіна припав на 1880-і роки. Він створив галерею портретів сучасників, працював як історичний художник і майстер побутових сцен. | ||
| + | |||
| + | 1893 Рєпін входить в Петербурзьку Академію Мистецтв в якості повноправного члена. Селище, в якому жив Рєпін, після Жовтневої революції опинився в складі Фінляндії. Останні 30 років життя Рєпін провів у Фінляндії, у своєму маєтку Пенати в Куоккале. Він продовжував працювати, хоча вже не так інтенсивно, як раніше. В останні роки він звернувся до біблійних сюжетів. У Куоккале Рєпін написав мемуари, ряд його нарисів увійшов до книги спогадів «Далеке близьке». | ||
| + | |||
| + | Рєпін помер 29 вересня 1930 і був похований в парку садиби Пенати Художник був одружений двічі. Шлюб з першою дружиною — Вірою Олексіївною Шевцовою — не задовольнив художника, і він розірвав його. Друга дружина художника — Наталія Нордман, письменниця, померла від сухот (туберкульозу). Мав двох дітей. | ||
| + | |||
| + | Рєпін любив вірші українського кобзаря. Коли вперше з’явилася ідея поставити йому в Києві пам’ятник, Рєпін запропонував одразу 4 проекти, плюс намалював його портрет. Він був членом журі комісії, метою якої було створення пам'ятника Т. Шевченку до 100-річчя з дня народження поета й художника. Як і деякі інші українські художники, Рєпін вийшов із журі, оскільки був невдоволений остаточним вибором комісії. Ілля Юхимович називав Шевченка «апостолом свободи» і власноруч виконав кілька ескізів для проекту пам'ятника. | ||
| + | |||
| + | Образ художника доповнювали його численні дивацтва. На вході до його дому висіла табличка "Прислуги немає. Знімайте пальта і калоші самі". Посеред їдальні стояв круглий стіл з рухомою серцевиною, так щоб гості самостійно брали собі добавку, а не просили їм щось подати. А ще, будь-якої пори року художник спав при відчинених вікнах. У період лютих морозів прокидався з інеєм на ковдрі, але спокійно струшував його і бадьоро брався до роботи. Не менше дивувала людей і скромність художника. Попри всі схвальні відгуки й величезні гонорари, сам Рєпін називав себе працелюбною посередністю. | ||
| + | |||
| + | |||
| + | Відомі картини Іллі Рєпіна: Бурлаки на Волзі Дуель (картина Рєпіна), Запорожці («Запорожці пишуть листа турецькому султанові»), Іван Грозний і син його Іван 16 листопада 1581, Хресний хід в Курській губернії, Не чекали, Микола Мирликійський позбавляє від смерті трьох невинно засуджених, Осінній букет, Садко (картина Рєпіна), Слов’янські композитори, Ювілейне засідання Державної ради | ||
<gallery> | <gallery> | ||
| − | Файл: | + | Файл:200px-Ilja_Jefimowitsch_Repin_013.jpg|«Христос воскрешає доньку Іаіра», 1871, Державний Російський музей |
| − | Файл: | + | Файл:200px-Repin_Cossacks.jpg|«Запорожці пишуть листа турецькому султану», 1880 |
| − | Файл: | + | Файл:Ilya_Repin_-_Ceremonial_Sitting_of_the_State_Council_on_7_May_1901_Marking_the_Centenary_of_its_Foundation_-_Google_Art_Project.jpg|"Урочисте засідання Державної ради 7 травня 1901 року, присвячене відзначенню сторіччя її заснування", 1903 |
| − | Файл: | + | Файл:Repin_Duel.jpg|«Дуель», варіант 1896/97 рр., Третьковська галерея |
| − | Файл: | + | Файл:Ilya_Repin_Unexpected_visitors.jpg|«Не чекали», 1884—1888 |
| − | Файл: | + | Файл:142px-Ілля_Рєпін._Портрет_Тараса_Шевченка.jpeg|Портрет Тараса Шевченка, 1888 |
</gallery> | </gallery> | ||
| − | |||
| − | |||
Поточна версія на 19:28, 15 січня 2019
Рєпін Ілля Юхимович (1844 – 1930) – художник-живописець українського походження, прославлений портретами та зображенням історичних й побутових сцен.
Біографія
Народився Ілля в Чугуєві (поблизу Харкова) 24 липня 1844. Протягом майже чотирьох років працював у іконописній артілі Бунакова, розписував та поновлював церкви на Слобожанщині, таким чином здобув елементарну художню освіту. На зароблені 100 рублів у 20 років відправився на навчання до Петербурзької Академії Мистецтв. Під час навчання там прекрасно проявив себе , отримавши дві золоті медалі за свої картини.
У 1870 році відправився подорожувати по Волзі, виконуючи тим часом етюди та начерки. Там же зародилася ідея полотна «Бурлаки на Волзі». Потім художник переїхав до Вітебську губернію, придбав там маєток. Мистецька діяльність тих часів в біографії Іллі Рєпіна надзвичайно плідна. Крім написання картин, він в Академії Мистецтв керував майстернею. Подорожі Рєпіна по Європі вплинули на стиль художника. У 1874 році Рєпін став членом товариства передвижників, на виставках яких представляв свої роботи.
Розквіт творчості Рєпіна припав на 1880-і роки. Він створив галерею портретів сучасників, працював як історичний художник і майстер побутових сцен.
1893 Рєпін входить в Петербурзьку Академію Мистецтв в якості повноправного члена. Селище, в якому жив Рєпін, після Жовтневої революції опинився в складі Фінляндії. Останні 30 років життя Рєпін провів у Фінляндії, у своєму маєтку Пенати в Куоккале. Він продовжував працювати, хоча вже не так інтенсивно, як раніше. В останні роки він звернувся до біблійних сюжетів. У Куоккале Рєпін написав мемуари, ряд його нарисів увійшов до книги спогадів «Далеке близьке».
Рєпін помер 29 вересня 1930 і був похований в парку садиби Пенати Художник був одружений двічі. Шлюб з першою дружиною — Вірою Олексіївною Шевцовою — не задовольнив художника, і він розірвав його. Друга дружина художника — Наталія Нордман, письменниця, померла від сухот (туберкульозу). Мав двох дітей.
Рєпін любив вірші українського кобзаря. Коли вперше з’явилася ідея поставити йому в Києві пам’ятник, Рєпін запропонував одразу 4 проекти, плюс намалював його портрет. Він був членом журі комісії, метою якої було створення пам'ятника Т. Шевченку до 100-річчя з дня народження поета й художника. Як і деякі інші українські художники, Рєпін вийшов із журі, оскільки був невдоволений остаточним вибором комісії. Ілля Юхимович називав Шевченка «апостолом свободи» і власноруч виконав кілька ескізів для проекту пам'ятника.
Образ художника доповнювали його численні дивацтва. На вході до його дому висіла табличка "Прислуги немає. Знімайте пальта і калоші самі". Посеред їдальні стояв круглий стіл з рухомою серцевиною, так щоб гості самостійно брали собі добавку, а не просили їм щось подати. А ще, будь-якої пори року художник спав при відчинених вікнах. У період лютих морозів прокидався з інеєм на ковдрі, але спокійно струшував його і бадьоро брався до роботи. Не менше дивувала людей і скромність художника. Попри всі схвальні відгуки й величезні гонорари, сам Рєпін називав себе працелюбною посередністю.
Відомі картини Іллі Рєпіна: Бурлаки на Волзі Дуель (картина Рєпіна), Запорожці («Запорожці пишуть листа турецькому султанові»), Іван Грозний і син його Іван 16 листопада 1581, Хресний хід в Курській губернії, Не чекали, Микола Мирликійський позбавляє від смерті трьох невинно засуджених, Осінній букет, Садко (картина Рєпіна), Слов’янські композитори, Ювілейне засідання Державної ради
«Христос воскрешає доньку Іаіра», 1871, Державний Російський музей
«Запорожці пишуть листа турецькому султану», 1880
"Урочисте засідання Державної ради 7 травня 1901 року, присвячене відзначенню сторіччя її заснування", 1903
«Дуель», варіант 1896/97 рр., Третьковська галерея
«Не чекали», 1884—1888
Портрет Тараса Шевченка, 1888
