Відмінності між версіями «Чудотворець»

Поточна версія на 11:50, 28 листопада 2018

Чудотво́рець, -рця, м. Чудотворецъ. Мил. М. 90. Знають усі чудотворці, які вони богомольці. Ном. № 13709. Чудотво́рець-(дослівно: той, хто творить чудеса, грец. θαυματουργός) — епітет святих, особливо тих, хто прославився даром чудотворіння і заступництва у відповідь на молитву до них.

Серед чудотворців особливо шанується Святий Миколай. Чудотворці не є особливою категорією святих, оскільки в принципі всі святі володіють даром чудотворення, а засвідчені чудеса є основною умовою канонізації.

У різних святцях і місяцесловах найменування чудотворця приписується різним святим.

Святитель Григорій Чудотворець

Святий Григорій Чудотворець

Святий Григорій Чудотворець, відомий теж як Григорій Неокесарійський (англ. Gregory Thaumaturgus, Gregory the Wonderworker, † 269) — ранньо-християнський святий, єпископ Нової Кесарії (столиці Понту в Малій Азії), чудотворець.

Про нього свідчать Григорій Ниський і Євсевій Кесарійський. Великий шанувальник Орігена. Сподівався знайти у філософії істину.

Святий Григорій Неокесарійський народився у знатній поганській родині в Неокесарії Понтійській в Малій Азії. До Христової віри Григорій навернувся у 238 році, а незабаром його висвятили на єпископа його рідного міста, і займав він цю посаду тридцять років. Люди у його єпископській столиці були дуже грішними, у місті було лише сімнадцять християн, тож Григорій з великою ревністю взявся до духовної праці над наверненням поган. Бог наділив Григорія даром чудотворення і він молитвою лікував недужих, водночас навертаючи їх до правдивої віри. Коли відновилось переслідування християн, владика переховувався в горах. У 264 році відбувся в Антіохії Собор, на якому Григорій разом з іншими єпископами засудив єретичне вчення єпископа Павла зі Самосати.

Під час гоніння Декія переховувався.

У життєписі Григорія записано, що перед смертю він поцікавився, скільки в місті залишилося поган - виявилося, що тільки сімнадцять. Помер Григорій Неокесарійський 270 року. Згодом його святі мощі перенесли до монастиря в Калябрії в Південній Італії.

Відомі твори

"Панагерик Орігену" виголошений ще при житті Орігена, Символ віри, "канонічне послання Григорія до єпископів Поннта" -де говорить про гріхи єпископів, "до Феополіта" - де мова йде про можливість та неможливість страждання Христа. Написав проповіді на свята.

Преподобномученик Григорій Печерський. Як оповідає «Патерик Печерський», тіло прп. Григорія на 3-й день після кончини через утоплення в Дніпрі чудом опинилося в його замкненій келії.

Григорій Чудотворець Печерський

Преподобномученик Григорій Чудотворець Печерський (? — † 1093 р., р. Дніпро, Київ) — православний святий, чернець Києво-Печерського монастиря. Преподобномученик. Пам'ять преподобного Григорія відзначається в другу неділю Великого посту, 28 вересня та 8 січня.

Життєпис

Пострижений прп. Феодосієм близько 1064р. Святий був учнем прп. Феодосія Печерського і в рукописній редакції Патерика Йосифа Тризни вказана дата його приходу до Печерського монастиря – 1064 р., проте походження її невідоме. Був великим книголюбом і зібрав чималу бібліотеку, яку згодом продав і роздав гроші бідним.

Прп. Григорій був надзвичайно благочестивим. Особливо він прославився молитовним даром. А ще володів великою силою проти бісів, тому й повставали вони проти Григорія та всіляко намагалися завадити йому підносити свої гарячі молитви до Господа. Але, знаючи силу Григорія, під час зустрічі з ним вони ще здалеку кричали: «О, Григорію! Ти проганяєш нас молитвою твоєю!».

З Житія прп. Никити, єп.Новгородського, відомо, що він був одним із найавторитетніших Печерських старців. У його келії не було нічого, крім книг, які, проте, він також продав після невдалої спроби його пограбувати, і на ті гроші викупив злодіїв, яких заточили у темницю.[1]. Крадії заради чуда, що сталося з ними, розкаялися і поступили своєю волею на служіння Печерській обителі.

Якось, йдучи до Дніпра по воду, він зустрів на шляху дружину Переяславського князя Ростислава Всеволодовича, що прямувала до Треполя (нині село в Обухівському районі Київської області), щоб перепинити шлях половцям. Вояки почали глузувати з ченця, який спробував повчати воїнів і закликав їх до покаяння. Прп. Григорій провістив їм скору загибель, за що його, прив'язавши камінь на шию, втопили у Дніпрі.

26 травня 1093 р., руські війська зазнали нищівної поразки на р. Стугні. Князь Ростислав був смертельно поранений і захлинувся в річці. Коли Володимир Мономах велів поховати свого брата в Софійському соборі, на вівтарній стіні Георгіївського приділу біля усипальниці Ярославичей з'явився звинувачувальний напис: «Месяца мая в 25-е утоплен ГРГОРІИ к(ня)зе(м)».

Як оповідає «Патерик Печерський», тіло прп. Григорія на 3-й день після мученицької кончини (бувши утопленим в Дніпрі) чудом опинилося в його замкненій келії. Іноді Григорія Чудотворця ототожнюють з Григорієм, творцем канонів, можливо, упорядником служб князю Володимиру, преподобному Феодосію Печерському та перенесення мощей святих Бориса і Гліба. Однак «Патерик Печерський» розрізняє цих двох ченців.

Посилання

https://uk.wikipedia.org/wiki/Чудотворець