Відмінності між версіями «Ремствувати»

Поточна версія на 13:17, 26 листопада 2018

Ремствувати, -вую, -єш, гл. Роптать, быть недовольнымъ, претендовать. Уся громада стала на його ремствувати. Тяжко і скрутно їм жилось, але ніколи на се не ремствували. Грин. II. 152.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник
РЕ́МСТВУВАТИ – виявляти невдоволення ким-, чим-небудь, нарікати на когось, щось.Змучені спрагою дівчата все частіше ремствували на свого ватажка (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 32); Нелегко було розчісувати й заплітати таку косу, доводилося раніше вставати, йдучи на роботу, але дівчина ніколи не ремствувала на те (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 61);Жильці ремствували, колективно й поодинці писали скарги до газети, в область (Семен Журахович, Опов., 1956, 149); — Що ж, Петру, я не наполягаю, щоб ти відмовився од своїх намірів. Ішов ти далеко, мріяв про це, настроївся... Щоб потім на мене не ремствував, мовляв послухав, а тепер жалкую... (Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960, 60);
РЕМСТВУВАННЯ,я, сер. Дія за значенням ремствувати. Христя, як муха, літала, радніша усюди поспіти, усе зробити, щоб не було задержки, не було ремствування на Мар'ю (Панас Мирний, III, 1954, 174); Люди низько кланялися й цілували Ядзю в руку, але в натовпі було чутно приглушене ремствування (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 145).
Орфографічний словник української мови
Ремствувати — дієслово недоконаного виду.
Український тлумачний словник
Поремствувати — ую, уєш, док. 1) Док. до ремствувати. 2) Ремствувати якийсь час. Заремствувати — ую, уєш, док. Почати ремствувати.Порікувати — ую, уєш, недок., заст., розм. Нарікати, ремствувати.
Етимологія слова ремствувати
Ремствувати - "ненависть, злоба, досада", ремствовать "ненавидеть" (Даль), укр. ремство "недовольство", ремст – то же, ремствувати "быть недовольным". Маценауэр (LF 16, 181) сравнивает с лит. susiremti, -remiu "упереться против к.-л.", susiramstyti – то же; см. также Мi. ЕW 275.
Словник синонімів
СКА́РЖИТИСЯ (висловлювати невдоволення з приводу неприємностей, болю, горя, чиєїсь поведінки і т. ін.), НАРІКА́ТИ, РЕ́МСТВУВАТИ, ЖАЛІ́ТИСЯ, БІ́ДКАТИСЯ, ПЛА́КАТИпідсил., СТОГНА́ТИпідсил., ПЛА́КАТИСЯпідсил. розм., СКИ́ГЛИТИрозм.,СКІ́МЛИТИрозм., НУ́ДИТИрозм., НИ́ТИрозм. (набридливо скаржитися); КВО́ЛИТИСЯрозм., КОРО́ДИ́ТИСЯрозм., ЖА́ЛУВАТИСЯрозм., ЖАЛКУВА́ТИСЯдіал., ПРИСКА́РЖУВАТИрозм. заст., МАРИКУВА́ТИдіал., ПАДКУВА́ТИдіал., ПА́ДЬКАТИдіал., ПА́ДЬКАТИСЯдіал. (скаржитися на біль, утому). - Док.: поска́ржитися, наска́ржитися, поре́мствувати, пожалі́тися, нажалі́тися, зажалі́тися, пожа́луватися, приска́ржити. Люди звикли скаржитися на труднощі тих часів, у які їм випало жити (П. Загребельний); Люди почали вже нарікати на голову, що він розганяє вечорниці (І. Нечуй-Левицький); Не ремствувала [Оксана] й на Олексія, дарма що відцурався від неї, що покинув самотню (Л. Яновська); Наталя жалілася йому, що вся челядь її не любить, зовуть приблудою (С. Васильченко); - Ну, і згляньтеся, людонькове, скільки ті шельми наробили мені шкоди! - бідкався господар (І. Франко); [Килина:] Я розбудила матір і почала з нею сваритись, плакалась на неї, нарікала (М. Коцюбинський); Таке обличчя помучене та посмучене, дарма що вона не прискаржує нічого й сама з ними разом всміхається (Марко Вовчок); Опісля ніхто не чув, щоби за поділ вітцівщини марикували [брати] один на одного (І. Франко); [Рипнюк:] Догану записали... І вам догану... [Курінний:] Не скигли. Ще не з такого становища виходили (М. Зарудний); Вже навіть говорити було ні про що - подій не було, а скімлити про одне й те ж - про голод та кару Божу - не вистачало сили й бажання (Ю. Збанацький); - А випито скільки? А поїдено.. А воно ж, мабуть, і ревізія буде! - нудив комірник (Остап Вишня); Плакала ти плакала, нила, сумувала (Я. Щоголів); - Ох, як я наморилася, - кволилася Пріська (Панас Мирний).
Словник відмінків

Ілюстрації

Медіа

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 504.
Власне, нема чого ремствувати й сердитися на колишніх товаришів та друзів, вони просто залякані. Слободою он не перестають ширитися різні поголоски, страшні й лиховісні: паламаришин семінарист, мовляв, проти бога й царя, душогуб, стріляв у якогось губернатора, але не вцілив, з глузду зсунувся.Микола Сиротюк "Забіліли сніги"

К н у р и х а. Се чоловік мій, матушко. Ремствує на мене, що дочку 'ддала до вас.
К н у р. Ще на тебе не ремствувати? Одна ж вона у нас. Одна надія була і ту згубила.
М а т у ш к а г у м е н я. Свят! Свят! Чи ти при своєму розумові, чоловіче?
К н у р. Нічого мені його позичати у других. Чиїм то ті жили, що на свою дитину накладали руки? Панас Мирний "У черницях"

А зранку в’язень почав ремствувати.Р. В. Григорович "Джури козака Швайки"

Іноземні словники

1.Ремствувати - to complain; to murmur, to grumble (at, about). Українсько-англійський словник
2.Ремствувати -ропта́ть; се́товать; (укорять) пеня́ть; возмущаться. Українсько-російський словник
3.Ремствувати - ჩივილი. Українсько-грузинський словник
4.Ремствувати - бедаваць,наракаць. Українсько-білоруський словник

Зовнішні посилання