Відмінності між версіями «Рідно»
(→Ілюстрації) |
(→Ілюстрації) |
||
Рядок 18: | Рядок 18: | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:JeyE2tt4.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:JeyE2tt4.jpg|x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Hslyj.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Hslyj.jpg|x140px]] | ||
− | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Hslyj2.jpeg|x140px]] |
− | + | ||
|} | |} | ||
Версія за 22:40, 25 листопада 2018
Рідно, нар. 1) Родственно, но родному. Пригортиється до мене рідно. 2) Искренно, сильно (любить). Ум. Рідненько, ріднесенько. Ой рад же б я ходити, тебе рідненько любити. Чуб. V. 190. Я люблю тебе рідненько. МВ. (О. 1862. І. 83).
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
РІ́ДНО, присл.
1. Те саме, що по-рідному. А матуся... Ні, не видно — тільки чорнії стовпці... То ж було всміхнеться рідно (Павло Тичина, II, 1957, 138);
Так ви рідно добою весінньою Шумите у нічній глибині Дальнім степом, дощем, Україною Та усім найдорожчим мені (Терень Масенко, Як пахне земля, 1958, 9);
Пахне рідно хлібною скоринкою, добре впрілим у печі борщем, чебрецем і м'ятою (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 12).
2. Щиро, від усієї душі, приязно. Хлопець посміхається до неї довірливо й рідно (Дмитро Ткач, Жди.., 1959, 82).