Відмінності між версіями «Оводня»
(→Ілюстрації) |
|||
(не показано 3 проміжні версії ще одного учасника) | |||
Рядок 9: | Рядок 9: | ||
О́води (Oestridae) — родина комах ряду двокрилих Diptera (англ. bot flies). | О́води (Oestridae) — родина комах ряду двокрилих Diptera (англ. bot flies). | ||
Це великі мухи, що не живляться у дорослому стані; їхні личинки паразитують в організмах хребетних тварин. | Це великі мухи, що не живляться у дорослому стані; їхні личинки паразитують в організмах хребетних тварин. | ||
+ | |||
+ | |||
+ | О́водня - двокрилі комахи, личинки яких паразитують в організмі різних тварин. Вони [коні] паслися вкупі, однаково худі й мозолясті, з великими вавками на потертих спинах, і хитали головами, байдуже дивлячись на нас і одганяючи дурних оводів (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 491). | ||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
Рядок 19: | Рядок 22: | ||
|} | |} | ||
− | |||
− | == | + | |
+ | ==Оводові захворювання== | ||
+ | |||
+ | Збудниками оводових хвороб сільськогосподарських тварин є личинки різних оводів. Залежно від їх локалізації, розрізняють підшкірних оводів (рід Hipoderma), шлунково-кишкових (рід Gastrophilus) і порожнинних (рід Oestrus). | ||
+ | |||
+ | Імагінальні стадії (окрилені комахи) не живляться (афаги), тому що у них не розвинені ротові органи. Самки підшкірних і шлункових оводів відкладають яйця, а порожнинних — живородні. В організмі свійських тварин паразитують лише личинки, тоді як лялечки і окрилені комахи прямої паразитичної дії не мають. Оводи розвиваються за типом повного перетворення. | ||
+ | |||
+ | ГІПОДЕРМАТОЗИ ВЕЛИКОЇ РОГАТОЇ ХУДОБИ | ||
+ | Гіподерматози характеризуються запальними явищами у місцях паразитування личинок, травмуванням тканин, загальною інтоксикацією, зниженням усіх видів продуктивності і якості шкур. Гіподерматоз великої рогатої худоби спричиняють личинки підшкірних оводів двох видів: звичайного овода, або строки (Hypoderma bovis) і південного, або стравохідника (Н. Lineatum) з ряду двокрилих (Diptera), родини (Hypodermatidae). Личинки цих оводів можуть розвиватися також у коней і дрібної рогатої худоби. | ||
+ | |||
+ | У минулі роки гіподерматоз завдавав великих збитків тваринництву України, а тепер ураженість великої рогатої худоби менша 0,05 %. Реєструють захворювання у ряді районів Полісся та Лісостепу республіки. | ||
+ | |||
+ | ЕТІОЛОГІЯ | ||
+ | Імаго звичайного овода сіро-коричнюватого кольору, щільно покрите волосинками й досягає довжини 2 см. Самка відкладає на кожну волосину тварини по одному яйцю довжиною до 1 мм, овальної форми з блискучою поверхнею. | ||
+ | |||
+ | Окрилений південний овод відрізняється від звичайного трохи меншим розміром тіла. На одній волосині самка відкладає по 20 яєць. Личинки першого віку зразу після виходу з яйця мають довжину 0,5—0,7 мм, а перед першим линянням досягають 17 мм, другого віку — близько 2 см, а третього — 3 см. Лялечки коричневого кольору. | ||
+ | |||
+ | Оводи належать до комах з повним перетворенням. Повний цикл розвитку завершується протягом року. Живуть імаго до 1 міс за рахунок поживних речовин, нагромаджених личинковою стадією, і за цей період відкладають на тваринах до 800 яєць, віддаючи перевагу ділянкам шкіри з густим підшерстям черевної стінки, пахвин, стегон, голодної ямки, кінцівок. Літ імаго спостерігається з квітня — травня у південних областях, з червня й до вересня — у північних. У період льоту оводів велика рогата худоба дуже непокоїться. | ||
+ | |||
+ | Приблизно через тиждень з яєць вилуплюються личинки, які рухаються до кореня волосини, проникають під шкіру і потрапляють у підшкірну клітковину (рис. 78). Далі личинки строки мігрують до хребтового каналу, а стравохідника — до м'язів стравоходу. Загальна тривалість перебування личинок у цих місцях 5—6 міс, після чого по підшкірній клітковині вони просуваються до спини та попереку, швидко ростуть і стають личинками другого віку й формують із сполучної тканини капсули. Для подальшого розвитку їм необхідний кисень повітря, при наявності якого личинки утворюють норицеві отвори, через які личинки третього віку (коричневого кольору, довжиною 27—28 мм) виповзають і падають на землю, де перетворюються у лялечок. Строк розвитку останніх залежить від температури землі й становить 1—2 міс. Тривалість паразитування личинок під шкірою спини та попереку худоби триває 2—2,5 міс. | ||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
− | |||
− | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/ | + | |
+ | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет права та міжнародних відносин]] | ||
[[Категорія:Слова 2018 року]] | [[Категорія:Слова 2018 року]] |
Поточна версія на 03:38, 24 листопада 2018
Оводня́, -ні, ж. соб. Оводы. Оводня б’є, через те. ховаємо волів у курені. Зміев. у.
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Оводня - те саме,що оводи.
О́води (Oestridae) — родина комах ряду двокрилих Diptera (англ. bot flies). Це великі мухи, що не живляться у дорослому стані; їхні личинки паразитують в організмах хребетних тварин.
О́водня - двокрилі комахи, личинки яких паразитують в організмі різних тварин. Вони [коні] паслися вкупі, однаково худі й мозолясті, з великими вавками на потертих спинах, і хитали головами, байдуже дивлячись на нас і одганяючи дурних оводів (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 491).
Ілюстрації
Оводові захворювання
Збудниками оводових хвороб сільськогосподарських тварин є личинки різних оводів. Залежно від їх локалізації, розрізняють підшкірних оводів (рід Hipoderma), шлунково-кишкових (рід Gastrophilus) і порожнинних (рід Oestrus).
Імагінальні стадії (окрилені комахи) не живляться (афаги), тому що у них не розвинені ротові органи. Самки підшкірних і шлункових оводів відкладають яйця, а порожнинних — живородні. В організмі свійських тварин паразитують лише личинки, тоді як лялечки і окрилені комахи прямої паразитичної дії не мають. Оводи розвиваються за типом повного перетворення.
ГІПОДЕРМАТОЗИ ВЕЛИКОЇ РОГАТОЇ ХУДОБИ Гіподерматози характеризуються запальними явищами у місцях паразитування личинок, травмуванням тканин, загальною інтоксикацією, зниженням усіх видів продуктивності і якості шкур. Гіподерматоз великої рогатої худоби спричиняють личинки підшкірних оводів двох видів: звичайного овода, або строки (Hypoderma bovis) і південного, або стравохідника (Н. Lineatum) з ряду двокрилих (Diptera), родини (Hypodermatidae). Личинки цих оводів можуть розвиватися також у коней і дрібної рогатої худоби.
У минулі роки гіподерматоз завдавав великих збитків тваринництву України, а тепер ураженість великої рогатої худоби менша 0,05 %. Реєструють захворювання у ряді районів Полісся та Лісостепу республіки.
ЕТІОЛОГІЯ Імаго звичайного овода сіро-коричнюватого кольору, щільно покрите волосинками й досягає довжини 2 см. Самка відкладає на кожну волосину тварини по одному яйцю довжиною до 1 мм, овальної форми з блискучою поверхнею.
Окрилений південний овод відрізняється від звичайного трохи меншим розміром тіла. На одній волосині самка відкладає по 20 яєць. Личинки першого віку зразу після виходу з яйця мають довжину 0,5—0,7 мм, а перед першим линянням досягають 17 мм, другого віку — близько 2 см, а третього — 3 см. Лялечки коричневого кольору.
Оводи належать до комах з повним перетворенням. Повний цикл розвитку завершується протягом року. Живуть імаго до 1 міс за рахунок поживних речовин, нагромаджених личинковою стадією, і за цей період відкладають на тваринах до 800 яєць, віддаючи перевагу ділянкам шкіри з густим підшерстям черевної стінки, пахвин, стегон, голодної ямки, кінцівок. Літ імаго спостерігається з квітня — травня у південних областях, з червня й до вересня — у північних. У період льоту оводів велика рогата худоба дуже непокоїться.
Приблизно через тиждень з яєць вилуплюються личинки, які рухаються до кореня волосини, проникають під шкіру і потрапляють у підшкірну клітковину (рис. 78). Далі личинки строки мігрують до хребтового каналу, а стравохідника — до м'язів стравоходу. Загальна тривалість перебування личинок у цих місцях 5—6 міс, після чого по підшкірній клітковині вони просуваються до спини та попереку, швидко ростуть і стають личинками другого віку й формують із сполучної тканини капсули. Для подальшого розвитку їм необхідний кисень повітря, при наявності якого личинки утворюють норицеві отвори, через які личинки третього віку (коричневого кольору, довжиною 27—28 мм) виповзають і падають на землю, де перетворюються у лялечок. Строк розвитку останніх залежить від температури землі й становить 1—2 міс. Тривалість паразитування личинок під шкірою спини та попереку худоби триває 2—2,5 міс.