Відмінності між версіями «Небувалий»
(→Ілюстрації) |
|||
| Рядок 31: | Рядок 31: | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
| − | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут | + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут журналістики]] |
[[Категорія:Слова 2018 року]] | [[Категорія:Слова 2018 року]] | ||
Поточна версія на 04:35, 23 листопада 2018
Небувалий, -а, -е. 1) Небывалый. 2) Малоопытный, не знающій людей. Чуб. І. 270. Посилає козака молодого, небувалого. О. 1862. II. 96.
Зміст
Сучасні словники
НЕБУВА́ЛИЙ, а, е.
1. Якого досі не було; невидатні, небачений. Тут і старе, й мале, бо кожному ж кортіло подивитися на небувале досі у слободі видовище (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 129); — Перед нами розкриваються можливості одержання рослин з небувалими властивостями (Олександр Довженко, I, 1958, 474); Ти вийди на вулицю зрання, Пройди через луки й городи, І от ти увійдеш неждано У сад небувалої вроди (Валентин Бичко, Вогнище, 1959, 54); // у знач. ім. небувале, лого, сер. Те, чого досі не було. В думках снується дійсне й небувале... (Максим Рильський, II, 1960, 121).
2. роялі. Який ніде не бував; який не має життєвого досвіду, мало бачив, мало зазнав. Їй, молодій та небувалій, близько все те доходило до серця, будило нерозгадані думка у її голові (Панас Мирний, III, 1954, 232); Спершу дуже трудно було: молодий-таки, небувалий, не вчений як слід (Андрій Головко, II, 1957, 404).
Ілюстрації
|
|
|
|
