Відмінності між версіями «Соколиха»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(Створена сторінка: '''Соколиха, -хи, '''''ж. ''Соколиха, соколья самка. ''Соколихомати, коня не продати. ''Чуб. V. 886. [[...) |
|||
| (не показано одну проміжну версію цього учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Соколиха, -хи, '''''ж. ''Соколиха, соколья самка. ''Соколихомати, коня не продати. ''Чуб. V. 886. | '''Соколиха, -хи, '''''ж. ''Соколиха, соколья самка. ''Соколихомати, коня не продати. ''Чуб. V. 886. | ||
[[Категорія:Со]] | [[Категорія:Со]] | ||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | Тлумачення слова у сучасних словниках | | ||
| + | СОКОЛИ́ХА, и, жін., розм. Те саме, що соколиця | ||
| + | СОКОЛИ́ЦЯ, і, жін., розм. Самка сокола (див. сокіл 11). Обозний помітив у піднебесній високості сокола та соколицю, які то ширяли, то шугали ген над самим вогнищем (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 32); * У порівняннях. Жінка в його була молода і з себе гарна, прудка й моторна, як соколиця (Марко Вовчок, VI, 1956, 218); | ||
| + | // Ласкаве називання жінки (перев. при звертанні). Годі ж бо, сестро, тужити, моя жалібнице, Годі квилить-проквиляти, ясна соколице (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 367). | ||
| + | |||
| + | ==Джерела та література== | ||
| + | http://sum.in.ua/s/sokolykha | ||
| + | |||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут філології]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2018 року]] | ||
Поточна версія на 22:27, 22 листопада 2018
Соколиха, -хи, ж. Соколиха, соколья самка. Соколихомати, коня не продати. Чуб. V. 886.
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках | СОКОЛИ́ХА, и, жін., розм. Те саме, що соколиця СОКОЛИ́ЦЯ, і, жін., розм. Самка сокола (див. сокіл 11). Обозний помітив у піднебесній високості сокола та соколицю, які то ширяли, то шугали ген над самим вогнищем (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 32); * У порівняннях. Жінка в його була молода і з себе гарна, прудка й моторна, як соколиця (Марко Вовчок, VI, 1956, 218); // Ласкаве називання жінки (перев. при звертанні). Годі ж бо, сестро, тужити, моя жалібнице, Годі квилить-проквиляти, ясна соколице (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 367).
