Відмінності між версіями «Практика студентів (ПО, ДО, ПВШ)»

Версія за 11:30, 22 листопада 2018 (переглянути вихідний код) Svpatsaliuk.pi17 (обговорення • внесок) (→‎Завдання 3) ← Попереднє редагування		Версія за 11:44, 22 листопада 2018 (переглянути вихідний код) Svpatsaliuk.pi17 (обговорення • внесок) (→‎Завдання 4) Наступне редагування →
Рядок 357:		Рядок 357:
	*формування ІК- компетентності співробітників, вчителів, вихователів установи		*формування ІК- компетентності співробітників, вчителів, вихователів установи
	</div>		</div>
−	}}	+	Проектувння освітньго середовища.
		+	Створення інформаційного освітнього середовища, стало предметом низки досліджень (В. Бикова, Р. Гуревича, С. Григорьєва, І. Захарової, М. Козяра, С. Сисоєвої, С. Панюкова, С. Позднякова, Є. Полат, І. Роберт). Автори пропонують різні підходи до розуміння суті і структури інформаційно-освітнього середовища (ІОС). Проте, в усіх дослідженнях компоненти ІОС навчання поділяються на дві категорії: суб’єкти і об’єкти. Суб’єктами ІОС є ті, хто навчаються, і викладачі. Об’єктами – засоби навчання та інструменти навчальної діяльності, методики, матеріальна база, управління педагогічним процесом, способи комунікації (організаційно-управлінський, роз’яснювально-мотиваційний, поведінковий для відповіді, технічний, емоційний). Об’єкти – це ті носії інформації та навчальні дії, які, будучи засвоєними і перетвореними свідомістю суб’єктів, перетворюються в процесі навчальної діяльності в якості особистості – світогляд, систему цінностей і сенсів, переконання, компетенції і т. ін.
		+
		+	Є й інші (функціональні) підходи до визначення змісту компонентів інформаційного освітнього середовища (О. Кузнецов, І. Роберт та ін.), коли виділяються: суб’єкти середовища, джерела навчальної інформації, інструменти навчальної діяльності і засоби комунікацій, а також наповнення (навчальний і методичний зміст) ІОС.
		+
		+	Звернення до ІКТ істотно розширює склад і можливості низки компонентів ІОС. Так, до джерел вивчення інформації в цих умовах можна віднести бази даних та інформаційно-довідкові системи, електронні підручники, енциклопедії, ресурси Інтернет і т. ін. Як інструменти навчальної діяльності можна розглядати комп’ютерні тренажери, контролюючі програми, як засоби комунікацій – локальні комп’ютерні мережі або Інтернет.
		+
		+	Робота в інформаційному освітньому середовищі змінює ролі суб’єктів: в центрі навчання знаходиться той, хто навчається, : його мотиви, цілі, його психологічні особливості. Всі методичні питання (організація навчального процесу, використання прийомів, засобів та ін.) заломлюються через призму особистості студента: його потреби, здібності, активність, інтелект.
		+
		+	Ключовим компонентом в ІОС є комп’ютер. Він є засобом обробки інформації, комунікації, оновлення знань, самореалізації навчаючихся. В той самий час він є інструментом для проведення навчальних експериментів, проектування і конструювання. Включення комп’ютерів у навчальний процес змінює роль засобів навчання, які використовуються в процесі викладання різних дисциплін, змінюючи навчальне середовище.
		+
		+	Останніми роками зусилля вітчизняних і зарубіжних учених спрямовані на створення наукових і методичних основ розвитку ІОС. Проте їх аналіз розкриває і низку протиріч. Перше з них пов’язане з тим, що в значній кількості праць основною передумовою досліджень виступає не стільки вивчення потреб розвитку навчального процесу, скільки орієнтація на можливий дидактичний потенціал засобів ІКТ. В процесі цього використовуються, в основному, ті можливості ІКТ (підсилення наочності, оперативний контроль, тренінг типових умінь, підвищення інтерактивності), які «лежать на поверхні» і найпростіше реалізуються. Їх реальна педагогічна ефективність, як правило, не оцінюється, оскільки вважається очевидною. Справедливість такого висновку підтверджується, наприклад, аналізом розподілу вже розроблених електронних освітніх ресурсів.
		+	формування ІК- компетентності співробітників, вчителів, вихователів установи
		+	формування ІК- компетентності співробітників, вчителів, вихователів установи
		+	інструментів MS PowerPoint та інструментів для створення і обробки мультимедійних файлів;
		+	 володінням  Інтернет-сервісами та технологіями (електронною поштою, пошуковими сервісами тощо), використання соціальних сітей для професійного розвитку;
		+	 наявністю уявлень про існуючі електронні освітні ресурси, експертну оцінку їх психолого-педагогічної значимості;
		+	 уміннями усвідомленого використання різних електронних засобів в навчально-виховному процесі дошкільного закладу, володінням методичними прийомами їх застосування;
		+	 вмінням забезпечити безпеку і здоров’я дітей під час використання ІКТ [2; 3; 4, с. 47].
		+	Отже, розвиток ІК-компетентності вихователя дошкільного закладу позитивно впливатиме на його професійний рівень та сприятиме підвищенню ефективності навчально-виховного процесу в дошкільному закладі
	==Завдання 5==		==Завдання 5==

---

Версія за 11:44, 22 листопада 2018

Головна Учасники Роботи Обговорення Додаткові ресурси Захист практики

Завдання 1

Завдання 2

Гугл каледар https://calendar.google.com/calendar/r?tab=oc

 https://calendar.google.com/calendar/r?tab=oc 

Гугл диск – як користуватися? Мета: навчити педагогів закладу користуватись гугл диском

Хід тренінгу

Що являє собою Гугл диск і як ним користуватися – про це досить часто запитують люди, які мають акаунт Google. Ті ж, хто вже успішно встановив дану функцію, відгукуються про неї як про дуже зручною і корисною. Отже, неодмінно варто спробувати розібратися в даному предметі краще.

Як користуватися Гугл диском на комп’ютері? По суті, Гугл диск являє собою універсальний засіб зберігання файлів у віртуальному просторі. Тобто всі важливі документи, зображення, таблиці можна продублювати на віртуальному мережевому носії і знайти їх при необхідності не тільки на компі. Що дуже зручно, якщо є доступ до інтернету, але немає доступу до особистого ПК. Також на диску можна відкрити доступ іншим користувачам, щоб не пересилати файли з поштою.

Використовувати Гугл диск в роботі досить просто, для цього потрібно:

пройти процедуру реєстрації в системі Google; зайти в свою поштову скриньку; вибрати рядок меню «диск»; завантажити на диск файли з комп’ютера іл створити нові прямо на ньому. Доступну інформацію можна розсортувати по різних папках, щоб знаходити її швидше. Щоб побачити усі свої операції з файлами, можна звернутися до меню «зміни».

Варто відзначити, що звертатися гугл диск можна навіть не відкриваючи браузер. Місця для зберігання файлів тут більше ніж достатньо – цілих 15 ГБ, а якщо його не вистачить, простір диска можна ще розширити. Випадково видалити інформацію з диска – вона автоматично потрапить в корзину, звідки її завжди можна витягти назад.

Як користуватися Гугл диском на планшет і смартфон? Багатьох власників гаджетів цікавить, як користуватися Гугл диском на андроїд. Для цього просто потрібно завантажити відповідну програму і встановити його на конкретне мобільний пристрій. У всьому іншому принцип дії програми аналогічний комп’ютерної версії.

Завдання 3

З метою створення умов для творчої самореалізації педагогів, для підвищення мотивації педагогічної зрілості та для удосконалення науково-методичного рівня професійної компетентності педагогічних працівників закладу Олена Іванівна організовує різноманітні форми методичної роботи – педагогічні ради, семінари-практикуми, педагогічні читання, методоб’єднання та ін.. На даному етапі своєї діяльності вихователь-методист більш поглиблено працює над питанням «Використання інтерактивних технологій у методичній діяльності для оптимізації взаємодії з педагогами», що є найефективнішими щодо стимулювання педагогів до творчої самореалізації – творча вітальня, педагогічний ринг, методичний вернісаж, різноманітні тренінги, майстер-класи, інтерактивні ігри тощо.

«У народі кажуть: «Чому ставок стає болотом? Тому що зникає джерельце». Джерельце в освітянській діяльності – це професійна компетентність, педагогічна творчість та прагнення до самовдосконалення».

В.Сухомлинський

Мета даної роботи:

Øпідвищення професійної компетентності педагогів;

Øактивізація пізнавальної діяльності вихователів;

Øпідвищення рівня педагогічної культури;

Øудосконалення процесу самопізнання й рефлексії;

Øздійснення профілактики «синдрому емоційного вигорання»;

Øформування світоглядної і діяльнісної основи особистісно-орієнтованої взаємодії педагогів з вихованцями, їхніми батьками, іншими учасниками освітнього процесу;

Øпідготовка професіоналів, здатних зайняти активну позицію у виборі методів роботи з дітьми;

Øрозвиток у педагогів вміння здійснювати спільну проектну і дослідницьку діяльність, відстоювати свої позиці обґрунтовувати власну думку і толерантно ставитися до чужої;

Øздійснення оптимізації педагогічної діяльності колективу дошкільного закладу, розвиток креативності вихователів, їх готовність й здатність до інноваційної діяльності, відкритість доброзичливим контактам із колегами;

Øформування таких важливих якостей особистості педагога, як самоповага, впевненість у собі, комунікативність, мобільність.

Розвиток дошкільної освіти характеризується детермінованим взаємозв'язком традиційної педагогіки й інноваційних методів виховання. Сьогодні в дошкільних закладах з'являються комп'ютерні класи, спеціалізовані навчальні кабінети (конструюван­ня, художній, театральний, хореографічний тощо), впроваджуються здоров'я збережувальні технології, експериментальна і проектна ді­яльність, відкриваються групи за інтересами та пріоритетами роз­витку дітей, сімейні клуби, центри сімейного дозвілля, арт-студії тощо. Таке розмаїття напрямів діяльності дошкільних закладів потребує оптимізації педагогічного процесу. З огляду на це до ро­боти фахівців висувається низка додаткових вимог, мобілізуючи їх на самовдосконалення.

Технологічна майстерність педагога, його професійний рівень є основними чинниками в реалізації тих вимог, які висуває суспільство до освіти. Самореалізація особистості педагога як лю­дини і творця всебічно сприяє подібній самореалізації дитини. Тому не дивно, що в системі методичної роботи сучасних дошкільних на­вчальних закладів самореалізації особистості педагогів відведено провідну роль. А основним напрямом організації методичної робо­ти є використання інтерактивних форм роботи як засобу активізації творчого потенціалу та росту педагогічної майстерності кожного педагога. Тож найуживанішими нині педагогічними термінами стали «міжособистісна взаємодія», «нетрадиційні форми науково-мето­дичної роботи», «інтерактивні технології».

Інтерактивні (з англ. inter — «вза­ємно», act — «діяти») методи – це взаємозалежна спільна діяльність усіх учасників освітнього процесу, під час якої всі вони поринають у реальну атмосферу співпраці для спільного розв'язання проблем.

Пріоритетами у змісті інтерактивного освітнього процесу є:

- взаємодія одне з одним;

- діалоговий обмін інформацією на паритетній основі (без лідерського домінування);

- моделювання ситуацій;

- розігрування рольових ігор (ділових, організаційних тощо);

- спільне подолання проблем;

- оцінювання дій одне одного та результатів власної поведінки. Інтерактивна  модель  навчання  орієнтує  учасників  процесу на тотальний прояв активності, відкрите спілкування, колективне напрацювання стратегії та координацію спільних дій. 

Нині, інтерактивне навчання є пріоритетним при підвищенні фахової компетентності педагогів. Воно передбачає активну взаємодію, дає змогу акцентувати увагу на діяльності, забезпечує міцність знань і свободи самовираження кожного учасника взаємодії. Інтерактивне навчання сприяє формуванню високої мотивації, активності життєвої позиції, командного духу педагогів.

Найістотнішою особливістю інтерактив­ного навчання є те, що навчальний процес від­бувається за умови постійної активної взаємодії усіх його учасників.

Як свідчить досвід роботи, інтерактивне навчання є найефективнішим. Воно базується на принципах:

- безпосередньої участі кожного учасни­ка в навчанні — організатор навчального процесу створює умови, за яких кожен учасник стає активним шукачем шляхів і засобів розв'язання тієї чи тієї проблеми;

- взаємного інформацій­ного та духовного зба­гачення — навчальний процес організовано так, щоб його учасни­ки мали змогу обміня­тися своїм життєвим досвідом, одержаною інформацією;

- особистісно орієнто­ваного навчання — ор­ганізатор враховує ін­дивідуальні потреби, інтереси та бажання кожного учасника на­вчального процесу.

На користь інтерактив­ного навчання свідчать і на­укові дослідження: за даними психолога Ханнса-Еберхарда Майхнера, при переважно пасивному сприйманні інформації ті, хто навчаються, зберігають у пам'яті:

- 10% того, що читають;

- 20% того, що чують;

- 30% того, що бачать;

- 50% того, що чують і бачать.

За умов активного сприймання, інформація зберігається в та­кому обсязі:

- 80% того, що говорив сам слухач;

- 90% того, що сам зробив.

Інтерактивні методи — реальний засіб інтенсифікації діяль­ності педагогічного колективу. Сучасні науковці довели пози­тивний вплив соціальної взаємодії на становлення ціннісно-мо­тиваційної сфери дорослої особистості, її світоглядної позиції, емоційно-вольової саморегуляції. Інтерактивні методи адекватні особистісно орієнтованій моделі дошкільної освіти, вони перспек­тивні й надзвичайно ефективні в розв'язанні різного роду проблем, неоднозначних питань, конфліктних і суперечливих ситуацій. Вони дають змогу подивитися на життєву проблему з різних боків, ста­ти на місце іншої людини, відкрити для себе внутрішнє, приховане, потенційне.

Завдяки використанню інтерактивних методів педагоги змо­жуть усвідомити та освоїти такі досі абстрактні для більшості з них особистісні функції, як-от:

- групове цілепокладання;

- здійснення вибору;

- особиста відповідальність;

- творче самовираження;

- педагогічна рефлексія;                                          

- ефективна самоорганізація поведінки і діяльності.

Без широкого застосування діалогових методів складно досяг­ти серйозних змін у педагогічній діяльності, реалізувати особистісно орієнтовану та компетентнісну моделі дошкільної освіти.

Вкотре наголошую: ін­терактивні методи, які вико­ристовують у процесі навчан­ня педагогів, мають базуватися на врахуванні психології люд­ських взаємовідносин. Недарма їх називають активними, діало­говими, комунікативними. Вза­ємодія учасників гри, тренінгу, диспуту, семінару — важливий освітній ресурс, який слід ви­користовувати і розвивати.

Ін­терактивні методи спираються саме на ефект групової взаємодії, співпраці, спільної діяльності з розв'язання освітніх завдань. Вони дають змогу педагогам під­вищувати власну кваліфікацію, займатись самоосвітою, само­вдосконаленням.

Фахівці довели, що для більшості педагогів зі стажем роботи понад 20 років характерними є емоційне вигорання, втома, зниження толерантності, зростання агресивних форм реагу­вання в умовах напруженості, зниження емоційної стійкос­ті, недостатні мобільність і гнучкість, низький рівень соці­альної адаптивності до нових умов життя та креативності. Ці дані актуалізують необхідність пошуку та створення на­лежних умов для відновлення особистісних та професійних втрат досвідченого педагога. Завдання успішно розв'язується саме завдяки використанню діалогових, тренінгових, ігрових форм роботи.

    Працюючи з педагогами, доцільно дотримува­тися таких принципів організації їхнього навчання:

- мету навчання слід формулювати за участі всіх, приймати колективно;

- процес навчання має бути проблемно орієнтованим;

- тренер повинен спиратися на індивідуальний життєвий досвід педагогів;

- знання та уміння, отримані педагогами в результаті актив­ного навчання, мають бути для них значущими, мати особистісний смисл;

- педагогам слід надавати можливість перевіряти набуті зна­ння й уміння у своєму реальному житті;

- слід забезпечувати педагогам отримання зворотної інфор­мації щодо досягнутого ними прогресу,

- кожний учасник взаємодії має відчувати повагу тренера та всіх інших учасників до себе;

- усім часникам слід забезпечити право на самовизначення, власну думку, позицію;

- тренер має виконувати функцію зв'язків ця між попере­днім досвідом учасників і новою інформацією, він пови­нен бути одним з учасників, а не постійним керівником і контролером.

Завдяки аналізу, рефлексії своєї поведінки, об'єктивації іншими своєї позиції, оцінці різноманітних варіантів, пропозицій, ідей, цінностей педагоги оволодівають умінням усвідомлювати відносність, а не абсолютність будь-якого знання, навчаються мобільності, ста­ють толерантнішими до інших, не схожих з їхніми власними, навіть до протилежних, думок і бачень.

До основних умов оптимізації педагогічної діяльності завдяки впровадженню інтерактивних методів освіти можна віднести:

- зв'язок змісту розв'язуваних освітніх завдань з існуючими проблемами та життєвим досвідом тих, хто навчається;

- створення між учасниками взаємодії атмосфери доброзич­ливості, толерантності, довіри;

- забезпечення комфорту, рівноваги, відчуття безпеки; зняття емоційної напруженості й тривожності;

- вправляння в умінні приймати спільні рішення, обговорю­вати, домовлятися, поступатися, обґрунтовувати власну точку зору, знаходити компроміс, а не очікувати готових приписів тренера (експерта);

- надання педагогам змоги швидко застосувати одержану інформацію.

    У роботі з педагогами дошкільного закладу використовуємо такі інтер­активні форми методичної роботи, як психолого-педагогічні тренінги, ділові ігри, різноманітні ігрові вправи, диспути, вікторини, методичні мости.

    Такі форми інтерактивного спрямування дають змогу:

♦  створити умови для активної пізнавальної діяльності кожного педагога;

♦   підвищити рівень мотивації, активності й твор­чості;

♦ сприяти встановленню відносин співробітниц­тва між колегами;

♦   формувати організаторські здібності та навич­ки спілкування;

♦  виробляти вміння приймати нестандартні рі­шення; аналізувати й оцінювати свої дії, рівень власної компетентності;

♦   набагато краще запам'ятовувати матеріал.

Такі форми роботи цікаві для педагогів, вони вно­сять в освітній процес свіжі думки, нові ідеї, сприяють згуртуванню колективу, мають значні переваги перед традиційними формами роботи. їхня оригінальність, новизна викликають інтерес, використання ігрових методів допомагає зняти суб'єктивні бар'єри в спіл­куванні (побоювання помилитися, прийняти непра­вильне рішення тощо).

           Традиційне навчання більше орієнтоване на правильну відповідь, і за своєю сут­ністю є формою передачі інформації та засвоєння знань. Натомість інтерактивні форми орієнтовані на запитання і пошук відповіді. Вони охоплюють весь потенціал людини: рівень та обсяг її компетентності (соціальної, емоційної та інтелектуальної), самостій­ність, здатність до прийняття рішень, взаємодії.

           Інтерактивне навчання має такі переваги:

♦   нестандартний підхід до організації навчання;

♦   підвищення пізнавальної активності;

♦   активна міжособистісна взаємодія;

♦   система оцінювання процесу та результатів спільної діяльності;

♦   розвиток навичок спілкування та взаємодії в групі: керівник — група, педагог — учасник, учасник — група, учасник — учасник;

♦   розвиток самоаналізу й аналізу інших у про­цесі групової роботи.

        Найчастіше інтерактивні форми роботи викорис­товуємо під час проведення педрад, семінарів, семінарів-практикумів, педгодин (пед­раду проводимо у вигляді ділової гри або з використанням ігрових вправ, вікторини, КВК за тематикою).

          Дуже вдалою формою роботи є психолого-педагогічні тренінги, під час яких в ігровій формі, невимушеній, приємній психологічній атмосфері педагоги закріплюють знання, набувають новий практичний досвід, спілкуються з колегами. Термін "тренінг" має ряд значень: "виховання", "на­вчання", "підготовка", "тренування". Це також цікавий процес пізнання себе та інших, спілкування, ефективна форма набуття знань, умінь і навичок, розширення досвіду.

          На педагогічних тренінгах використо­вуємо кілька видів вправ:

♦ для знайомства учасників та згуртування гру­пи. Вони допомагають людям розкритися, більше дізнатися одне про одного;

♦ для з'ясування очікувань учасників;

♦ для сприяння міжособистісному спілкуван­ню, стимулювання взаємодії та формування команди;

♦ для підвищення активності учасників;

♦ для сприяння засвоєнню знань — аналіз основ­них моментів проведеного заняття;

♦ рухавки — обов'язкова частина будь-якого тренінгу, адже вони активізують учасників, підвищують їхню увагу, сприяють створенню невимушеної атмосфери;

♦ вправи завершальної частини.

    Групова робота під час тренінгу допомагає змі­нити неконструктивне ставлення до колег на ефек­тивну модель співробітництва.

    Отже, досягти потрібного рівня підготовки пе­дагогів можливо за умов використання сучасних технологій, побудованих на інтерактивних формах роботи, що розвивають творчі й дослідницькі на­вички. Знання, набуті в досвіді, є власним над­банням людини, і надалі їх легко застосовувати на практиці.

Набутий досвід використання інтерактивних методів у системі методичної роботи з педагогами свідчить про підвищення її ефек­тивності. Систематичне ви­користання інтерактивних методів та форм методичної роботи сприяє професійно­му зростанню педагогів, зо­крема:

-  розвитку їх творчого потенціалу;

-  удосконаленню комунікативної компетентності;

-  систематизації і конкретизації професійних знань;

-  практичному відпрацюванню певних умінь та навичок педагогів;

-   активному використанню інтерактивних методів у роботі з дітьми.

Так ми сприяємо формуванню творчої особистості педагога, який здатен створити оптимальні умови для розвитку дітей, забезпечити ці­каве, змістовне розвивальне серед­овище у всіх його виявах. Допома­гаючи педагогу самореалізуватися, створюючи умови для його особистісного зростання, ми сприяємо по­кращенню його роботи з дітьми. Як результат, у дошкільному закладі створено всі умо­ви для всебічного гармонійного роз­витку дітей. Педа­гоги організовують змістовне спілку­вання, активно взаємодіють з дітьми, торуючи шлях до їхніх сердець.

Результативність використання інтерактивних методів

у методичній роботі з педагогами

Систематичне використання інтерактивних методів та форм методичної роботи сприяло професійному зростанню педагогів, зокрема:

vбільш активніше використовують педагогічні технології;

vстворюють сприятливі умови для розвитку особистості кожного вихованця;

vпрофесійно зростають та само реалізовуються у творчому педагогічному процесі;

vпідвищилась продуктивність педагогічної діяльності, відповідальність за результати роботи та розкрились фахові здібності;

vформується інноваційна культура, відмова від консерватизму та авторитарності;

vрезультативно залучають батьків до спільного розв'язання важливих проблем організації життєдіяльності дітей.

Набуття досвіду використання інтерактивних методів у системі методичної роботи з педагогами дало мені, як вихователеві-методисту, можливості:

vвивчити, оцінити рівень кваліфікації, результативність педагогічної діяльності вихователів;

vстворити оптимальні умови для активізації творчої діяльності педагогів;

vвиявити, вивчити, сприяти узагальненню та моделюванню найкращого досвіду роботи педагогів дошкільного закладу;

vздійснити моніторинг професійного зростання вихователів;

vрозкрити потенційні можливості кожного педагога;

vсприяти розвитку креативності педагогів та стимулюванню їх самоосвіти і самовдосконалення;

vнавчити колег дивитися в майбутнє, планувати та прогнозувати самоосвіту в міжатестаційний період.

Функції вихователя-методиста – організатора інтерактивної взаємодії з педагогами

- помічник: допомогає, підтримує

- просвітник: збагачує знаннями, культурою, досвідом

- ігротехнік: створює ситуації рефлексивного аналізування

- партнер: готує спільно проектувати програму, життєдіяльність

- фасилітатор: прищеплює навички упевненої поведінки

- андрагогік: досліджує проблеми освіти, самоосвіти і виховання дорослих

- методист: є носієм культури педагогічної дидактики

- співрозмовник: сприяє обміну думками, з’ясуванню незрозумілих питань

Фактори, що впливають на необхідність впровадження в професійну педагогічну освіту вихователів інтерактивних методів навчання

- підвищення вимог до якості дошкільної освіти

- оптимізація педагогічного процесу

- мобілізація фахівців на самовдосконалення

- диференціація та індивідуалізація освіти педагогів

- несформованість педагогічної рефлексії

- невміння пристосовуватися до нових умов та вимог

- прояв вихователями конформізму

- професійне вигорання

- зниження толерантності та емоційної стійкості

- недостатня мобільність і гнучкість

- занижена самооцінка

- побоювання виглядати «білою вороною»

Завдання 4

{{BOX1| WIDTH=100%| FLOAT=none| IMAGE=| TITLESIZE=13pt| TITLE= Методичні рекомендації| CONTENT=

Проектувння освітньго середовища. Створення інформаційного освітнього середовища, стало предметом низки досліджень (В. Бикова, Р. Гуревича, С. Григорьєва, І. Захарової, М. Козяра, С. Сисоєвої, С. Панюкова, С. Позднякова, Є. Полат, І. Роберт). Автори пропонують різні підходи до розуміння суті і структури інформаційно-освітнього середовища (ІОС). Проте, в усіх дослідженнях компоненти ІОС навчання поділяються на дві категорії: суб’єкти і об’єкти. Суб’єктами ІОС є ті, хто навчаються, і викладачі. Об’єктами – засоби навчання та інструменти навчальної діяльності, методики, матеріальна база, управління педагогічним процесом, способи комунікації (організаційно-управлінський, роз’яснювально-мотиваційний, поведінковий для відповіді, технічний, емоційний). Об’єкти – це ті носії інформації та навчальні дії, які, будучи засвоєними і перетвореними свідомістю суб’єктів, перетворюються в процесі навчальної діяльності в якості особистості – світогляд, систему цінностей і сенсів, переконання, компетенції і т. ін.

Є й інші (функціональні) підходи до визначення змісту компонентів інформаційного освітнього середовища (О. Кузнецов, І. Роберт та ін.), коли виділяються: суб’єкти середовища, джерела навчальної інформації, інструменти навчальної діяльності і засоби комунікацій, а також наповнення (навчальний і методичний зміст) ІОС.

Звернення до ІКТ істотно розширює склад і можливості низки компонентів ІОС. Так, до джерел вивчення інформації в цих умовах можна віднести бази даних та інформаційно-довідкові системи, електронні підручники, енциклопедії, ресурси Інтернет і т. ін. Як інструменти навчальної діяльності можна розглядати комп’ютерні тренажери, контролюючі програми, як засоби комунікацій – локальні комп’ютерні мережі або Інтернет.

Робота в інформаційному освітньому середовищі змінює ролі суб’єктів: в центрі навчання знаходиться той, хто навчається, : його мотиви, цілі, його психологічні особливості. Всі методичні питання (організація навчального процесу, використання прийомів, засобів та ін.) заломлюються через призму особистості студента: його потреби, здібності, активність, інтелект.

Ключовим компонентом в ІОС є комп’ютер. Він є засобом обробки інформації, комунікації, оновлення знань, самореалізації навчаючихся. В той самий час він є інструментом для проведення навчальних експериментів, проектування і конструювання. Включення комп’ютерів у навчальний процес змінює роль засобів навчання, які використовуються в процесі викладання різних дисциплін, змінюючи навчальне середовище.

Останніми роками зусилля вітчизняних і зарубіжних учених спрямовані на створення наукових і методичних основ розвитку ІОС. Проте їх аналіз розкриває і низку протиріч. Перше з них пов’язане з тим, що в значній кількості праць основною передумовою досліджень виступає не стільки вивчення потреб розвитку навчального процесу, скільки орієнтація на можливий дидактичний потенціал засобів ІКТ. В процесі цього використовуються, в основному, ті можливості ІКТ (підсилення наочності, оперативний контроль, тренінг типових умінь, підвищення інтерактивності), які «лежать на поверхні» і найпростіше реалізуються. Їх реальна педагогічна ефективність, як правило, не оцінюється, оскільки вважається очевидною. Справедливість такого висновку підтверджується, наприклад, аналізом розподілу вже розроблених електронних освітніх ресурсів. формування ІК- компетентності співробітників, вчителів, вихователів установи формування ІК- компетентності співробітників, вчителів, вихователів установи інструментів MS PowerPoint та інструментів для створення і обробки мультимедійних файлів;  володінням Інтернет-сервісами та технологіями (електронною поштою, пошуковими сервісами тощо), використання соціальних сітей для професійного розвитку;  наявністю уявлень про існуючі електронні освітні ресурси, експертну оцінку їх психолого-педагогічної значимості;  уміннями усвідомленого використання різних електронних засобів в навчально-виховному процесі дошкільного закладу, володінням методичними прийомами їх застосування;  вмінням забезпечити безпеку і здоров’я дітей під час використання ІКТ [2; 3; 4, с. 47]. Отже, розвиток ІК-компетентності вихователя дошкільного закладу позитивно впливатиме на його професійний рівень та сприятиме підвищенню ефективності навчально-виховного процесу в дошкільному закладі

Завдання 5