Відмінності між версіями «Ржати»
Maria21 (обговорення • внесок) (→Сучасні словники) |
(→Ілюстрації) |
||
| (не показані 8 проміжних версій 3 учасників) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Ржати, ржу, ржеш, '''''гл. ''Ржать. ''Коники ржали його везучи. ''Чуб. V. 882. | '''Ржати, ржу, ржеш, '''''гл. ''Ржать. ''Коники ржали його везучи. ''Чуб. V. 882. | ||
[[Категорія:Рж]] | [[Категорія:Рж]] | ||
| + | |||
| + | ==Словник Грінченка== | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | |||
| − | ==Словник української мови | + | ===[http://sum.in.ua/s/ptashka Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)]=== |
| − | Академічний тлумачний словник (1970—1980) | + | '''ІРЖАТИ''', рідко '''РЖАТИ''', іржу (ржу), іржеш (ржеш), недок. |
| − | + | '''1'''. Кричати (про коня). Коні сердито іржуть (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 61); Дві пари коней — гніді та булані — з обох боків почали між собою переграватись та злегенька [http://sum.in.ua/s/irzhaty іржати] (Павло Тичина, I, 1957, 238); Дзвінко рже басун гнідий Біля темних кріпосних Агаларових воріт (Леонід Первомайський, З глибини, 1956, 254); | |
| + | '''//''' безос. Колись, не так і давно, на цьому подвір'ї мукало й іржало, мекало і бекало, хрюкало і кудкудакало (Іван Чендей, Птахи.., 1965, 47). | ||
| − | + | '''2'''. перен., зневажл. Голосно, нестримно сміятися, реготатися. [Кирило:] Знай рже [попенко], як той жеребець! (Панас Мирний, V, 1955, 152); — Веселенька книжечка!.. — сміється він сам собі, — їм що не ляпать язиком, аби ляпать. Та ще й іржуть собі! І що там вони знайшли такого смішного? (Степан Васильченко, I, 1959, 67); Павло як оженився, то ні разу й пальцем свою не торкнув! А жінці хіба можна вірити? Усі бачать, як вона до чужих чоловіків ірже (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 366). | |
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | 2. перен., зневажл. Голосно, нестримно сміятися, реготатися. [Кирило:] Знай рже [попенко], як той жеребець! (Панас Мирний, V, 1955, 152); — Веселенька книжечка!.. — сміється він сам собі, — їм що не ляпать язиком, аби ляпать. Та ще й іржуть собі! І що там вони знайшли такого смішного? (Степан Васильченко, I, 1959, 67); Павло як оженився, то ні разу й пальцем свою не торкнув! А жінці хіба можна вірити? Усі бачать, як вона до чужих чоловіків ірже (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 366). | + | |
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 46. | Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 46. | ||
| Рядок 20: | Рядок 19: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| https://i.ytimg.com/vi/HxcvyfWfG8k/hqdefault.jpg |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| https://cs5.pikabu.ru/images/big_size_comm/2015-11_5/1448060499171790561.jpg |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| https://cdn.discordapp.com/attachments/435055900445638666/514893524471119872/unknown.png |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| http://s.tcdn.co/af9/684/af968498-4d82-3f2d-a08d-37c225f455d2/1.png |
|} | |} | ||
| + | |||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
| Рядок 33: | Рядок 33: | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
| − | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/ | + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]] |
Поточна версія на 22:00, 21 листопада 2018
Ржати, ржу, ржеш, гл. Ржать. Коники ржали його везучи. Чуб. V. 882.
Зміст
Словник Грінченка
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ІРЖАТИ, рідко РЖАТИ, іржу (ржу), іржеш (ржеш), недок.
1. Кричати (про коня). Коні сердито іржуть (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 61); Дві пари коней — гніді та булані — з обох боків почали між собою переграватись та злегенька іржати (Павло Тичина, I, 1957, 238); Дзвінко рже басун гнідий Біля темних кріпосних Агаларових воріт (Леонід Первомайський, З глибини, 1956, 254); // безос. Колись, не так і давно, на цьому подвір'ї мукало й іржало, мекало і бекало, хрюкало і кудкудакало (Іван Чендей, Птахи.., 1965, 47).
2. перен., зневажл. Голосно, нестримно сміятися, реготатися. [Кирило:] Знай рже [попенко], як той жеребець! (Панас Мирний, V, 1955, 152); — Веселенька книжечка!.. — сміється він сам собі, — їм що не ляпать язиком, аби ляпать. Та ще й іржуть собі! І що там вони знайшли такого смішного? (Степан Васильченко, I, 1959, 67); Павло як оженився, то ні разу й пальцем свою не торкнув! А жінці хіба можна вірити? Усі бачать, як вона до чужих чоловіків ірже (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 366).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 46.
Ілюстрації
|
|
|
|
