Поточна версія на 16:50, 21 листопада 2018

Жоних, -ха, м. = Жених. — чоловік, який вступає до шлюбу, один з двох центральних персонажів весільного обряду, нарівні з нареченою.

Сучасні словники

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник.

жени́х (пестливі — женише́нько, женишо́к) — чоловік стосовно жін­ки, з якою збирається узяти шлюб; наречений, молодий (у народній поезії його називають ще су́дже­ним, су́женим); також неодруже­ний чоловік, що збирається одру­житися; народ шанував вимогли­вість у виборі жениха («не все той жених, що старостів посилає»), бо вважав, що суджений обирається на все життя («У дівчини женихів сто один, а чоловік буде один»); щасливою була та дівчина, в якої було багато женихів, про таких ка­зали: «Мала женихів, як маку», «Женихів — як горобців у стрісі», хоч і застерігали: «Женихи не ростуть, як гриби після дощу». Дівка на порі — женихи у дворі (приказ­ка); У князя свято, виглядає із Лит­ви князя-жениха За рушниками до Рогніди (Т. Шевченко); Жалуй ме­не, подружечко; жених покидає (В. Милорадович); А дівчина листи пише: приїдь, приїдь, мій женише (П. Чубинський); Ой то мені же­нишенько, що три года ходить (В. Милорадович); Стривай, ма­ти, погуляю: женишки настигли (П. Чубинський); дієслова: жениха́тися (залицятися). Часто хо­див, вірно любив, вірно женихався (А. Метлинський); женитися (од­ружуватися). Женився на скору руку та на довгу муку (приказка); Як си­роті женитися, то й ніч мала(М. Номис); іменник: жениха́ння (любовне залицяння); пестливе — жениха́ннячко. Чи Бог не дав, чи сам не взяв, чи зраяли люде, ой щось з мого женихання нічого не буде (пісня); Ой хто не знає того жениханнячка, той не знає лиха (П. Чу­бинський).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.

ЖЕНИ́Х, а́, ч. Чоловік стосовно до жінки, з якою збирається узяти шлюб; наречений, нар.-поет. суджений. У князя свято, виглядає Із Литви князя-жениха За рушниками до Рогніди (Шевч., II, 1953, 73); Жених був стриманий і скромний. Навіть найпричепливіша мати не змогла б закинути йому найменшу нечемність у поводженні з нареченою (Ю. Янов., І, 1958,623);* У порівн. І сонечко серед неба Опинилось, стало, Мов жених той молодую, Землю оглядало (Шевч., І, 1951, 282); // Про неодруженого чоловіка, що збирається одружуватися. До Онисі часто заїжджали женихи (Н.-Лев., III, 1956, 12); Ось і тепер, дівчині вже вісімнадцять минуло, а вона й досі женихів гарбузами годує (Стельмах, Хліб.., 1959, 137); // розм. Про молодого чоловіка, що може вже одружуватися.

Слов'янські традиції

Жених утілює активну сторону обряду, від якої йде ініціатива шлюбу. Це знаходить вираження у використанні стосовно жениха та його оточення військової, мисливської і т. д. символіки: у весільному фольклорі (мотиви полону, осади, вудіння риби, образ нареченого-мисливця), у термінології та й у самому обряді (взяття силою будинку нареченої, меч, стріла, риболовецька сітка і т. д. як атрибути весільних обрядів). Ритуальна демонстрація чоловічої влади яскраво представлена в російському весільному обряді. Перед відправленням на вінчання наречена повинна подати жениху віжки на знак покірності майбутньому чоловіку, перед початком шлюбної ночі — роздягнути та роззути його і проситися у ліжко до того часу, як він дозволить їй лягти.

Разом з тим безпосередня участь самого нареченого у весільному обряді скоріше пасивна, ніж активна. Частіше за все він діє не сам, і через посередників: свата, дружку та інших поїжджанів, які можуть отримувати ті ж назви, що й жених. Жених рідко сватає наречену сам, а зазвичай він посилає сватів, інколи приєднується до них, але в перемовинах вже не бере участь. Лише у випадку викрадення нареченої жених діє самостійно. Після сватання родичі нареченої можуть приїжджати оглядати дім і господарство нареченого, але сам жених безпосередньої участі у цьому не бере. Наречений з родичами присутній на оглядинах нареченої (де і його інколи змушують показати себе: помірятись зростом з нареченою, пройтись, щоб упевнитися, що він не кульгавий) і на заручинах, де жених та наречена обмінюються каблучками.