Відмінності між версіями «Красота»
(→Цитати про красу) |
(→Словник відмінків) |
||
(не показані 6 проміжних версій ще одного учасника) | |||
Рядок 13: | Рядок 13: | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Красота_1.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Красота_1.jpg|x140px]] | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:красота11.jpg|x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Красота_2.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Красота_2.jpg|x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Красота_3.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Красота_3.jpg|x140px]] | ||
|} | |} | ||
+ | |||
+ | ==Медіа== | ||
+ | |||
+ | {{#ev:youtube|0NcoeQZoYNI}} | ||
+ | {{#ev:youtube|9XARaatDjuM}} | ||
==Словник синонімів== | ==Словник синонімів== | ||
Рядок 26: | Рядок 32: | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Відмінки слова.png|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Відмінки слова.png|x140px]] | ||
− | + | |} | |
Красота- іменник жіночого роду | Красота- іменник жіночого роду | ||
Рядок 44: | Рядок 50: | ||
'''Террі Гудкайнд''' | '''Террі Гудкайнд''' | ||
− | == | + | ==Поезія== |
'''КРАСОТА''' | '''КРАСОТА''' |
Поточна версія на 14:54, 21 листопада 2018
Красота, -ти, ж. = Краса. Ой тяжко жаль мені русої своєї коси, красота дівоцької. Мет. Божою красотою людей веселити. Шевч.
Зміст
Сучасні словники
КРАСОТА́,-и, жін. Те саме, що краса . Погляньмо: всюди красота; Холодну землю сонце гріє (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 178); Чи вік же їй продівувать? Зносити брівоньки ні за що. Хіба за те, що сирота? А красота то, красота! (Тарас Шевченко, II, 1953, 249); Янкель постарався показати на своєму обличчі всю красоту панночки (Олександр Довженко, I, 1958, 249).
Ілюстрації
Медіа
Словник синонімів
КРАСА́ (сукупність явищ, які милують зір, слух; все прекрасне, гарне), КРАСОТА́, ПОЕ́ЗІЯ розм., ЛІПОТА́ розм., ВРО́ДА [УРО́ДА рідше] розм.- Яка тут краса, яка пишнота на левадах! - промовив я до Свікліцького (І. Нечуй-Левицький); Мамо природо! Ти велична, ти безмежна в своїй красоті (Г. Хоткевич); Людина не живе без поезії, особливо без поезії праці, якій присвячує все своє життя (з журналу); З’явились у місті славні ліпотою церкви та собори. Довго мурувались вони, але - навічно (П. Дорошко); Сонце сходить. Тишина. Повна вроди, Йде весна (М. Терещенко).
КРАСА́ (сукупність зовнішніх рис, фізичних якостей людини, які справляють приємне враження), КРАСОТА́, ВРО́ДА[УРО́ДА рідше], ВРОДЛИ́ВІСТЬ [УРОДЛИ́ВІСТЬ рідше], ХОРО́СТВО діал. (про вроджені зовнішні риси, вигляд людини). - Занапастила мене мати, Зов’яне марне у палатах Краса і молодість моя (Т. Шевченко); Молода княгиня усіх засліпила своєю красотою (О. Стороженко); Покинула мене мати Без грошей, без роду; Дала тільки карі очі, Хорошую вроду (Я. Щоголів); Ці два запорозькі ватажки мали кожен окрему вроду і вдачу (І. Кащенко); Євген Вікторович викохав свій смак до жінок, вередував ними й паспорти вродливості читав з одного погляду (І. Ле); Ой, мати моя, що ти гадала, Що мені світ зав’язала?Ци на хороство, ци на багатство, Ци на хорошу вроду? (П. Чубинський).
Словник відмінків
Красота- іменник жіночого роду
* Але: дві, три, чотири красоти́
Цитати про красу
Краса - абсолютна. Людське життя, все життя підкоряється красі. Краса вже існувала у Всесвіті до людини. Краса залишиться у Всесвіті, коли людина загине, але не навпаки. Краса не залежить від незначної людини, що борсається у багнюці.
Джек Лондон
Шукати красу всюди, де тільки можна її знайти, і дарувати її тим, хто поруч з тобою. Для цього і живу на світі.
Алессандро Д'Авенія
Велич людини - найвища форма краси.
Террі Гудкайнд
Поезія
КРАСОТА
Гірський мій Ті́кичу,
дивлю́ся на спокійний плин –
на кожен русла плавний ви́гин –
і плачу…
воло́тцем очеретяним розчулено тремчу,
човном до берега приковано мовчу,
Гірський мій Тікичу
пливуть, як хмари, над тобою верби
у флері романтичної журби,
у паволо́ці злотору́сої задуми…
пірча́сту зграйку суму
плю́снули в небо дикі голуби
злітаються з горбка, із висоти,
полишивши обійстя і госпо́ди,
чорнорозкрилені, як во́рони, горо́ди –
спішать із Тікича Гірського воду пити,
допастися його снаги і вроди
…і на ту сторону з високого моста,
по са́мі вінця небокраю,
звивається між рівнопі́ль і грає
Гірського Тікича шовкова лента:
упійманим карасиком стриба́є
у перевитих променем осо́ках –
то зблисне ясно і сліпучо срібним боком,
то знову межи вербами щеза́є
… в обидві сторони з високого моста
не тільки оком – серцем зрячим
бачу:
така проста натхненна Красота…
і я –
не те, щоб навіть плачу,
а сльози, не питаючи, течуть,
як ти,
Гірський мій Тікичу…
Автор: Валя Савелюк
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 328.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 328.
https://uk.worldwidedictionary.org/