Відмінності між версіями «Красота»
(→Сучасні словники) |
(→Словник відмінків) |
||
(не показані 30 проміжних версій ще одного учасника) | |||
Рядок 5: | Рядок 5: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
− | '''КРАСОТА́''','''- | + | '''КРАСОТА́''','''-и''', жін. Те саме, що краса . ''Погляньмо: всюди красота; Холодну землю сонце гріє'' (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 178); |
''Чи вік же їй продівувать? Зносити брівоньки ні за що. Хіба за те, що сирота? А красота то, красота!'' (Тарас Шевченко, II, 1953, 249); | ''Чи вік же їй продівувать? Зносити брівоньки ні за що. Хіба за те, що сирота? А красота то, красота!'' (Тарас Шевченко, II, 1953, 249); | ||
''Янкель постарався показати на своєму обличчі всю красоту панночки'' (Олександр Довженко, I, 1958, 249). | ''Янкель постарався показати на своєму обличчі всю красоту панночки'' (Олександр Довженко, I, 1958, 249). | ||
Рядок 12: | Рядок 12: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
− | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Красота_1.jpg|x140px]] |
− | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:красота11.jpg|x140px]] |
− | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Красота_2.jpg|x140px]] |
− | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Красота_3.jpg|x140px]] |
|} | |} | ||
+ | |||
+ | ==Медіа== | ||
+ | |||
+ | {{#ev:youtube|0NcoeQZoYNI}} | ||
+ | {{#ev:youtube|9XARaatDjuM}} | ||
==Словник синонімів== | ==Словник синонімів== | ||
− | '''КРАСА́''' (сукупність явищ, які милують зір, слух; все прекрасне, гарне), '''КРАСОТА́''', '''ПОЕ́ЗІЯ'''розм., '''ЛІПОТА́'''розм., '''ВРО́ДА'''['''УРО́ДА'''рідше]розм.- Яка тут краса, яка пишнота на левадах! - промовив я до Свікліцького (І. Нечуй-Левицький); Мамо природо! Ти велична, ти безмежна в своїй красоті (Г. Хоткевич); Людина не живе без поезії, особливо без поезії праці, якій присвячує все своє життя (з журналу); З’явились у місті славні ліпотою церкви та собори. Довго мурувались вони, але - навічно (П. Дорошко); Сонце сходить. Тишина. Повна вроди, Йде весна (М. Терещенко). | + | '''КРАСА́''' (сукупність явищ, які милують зір, слух; все прекрасне, гарне), '''КРАСОТА́''', '''ПОЕ́ЗІЯ''' розм., '''ЛІПОТА́''' розм., '''ВРО́ДА''' ['''УРО́ДА''' рідше] розм.- ''Яка тут краса, яка пишнота на левадах! - промовив я до Свікліцького'' (І. Нечуй-Левицький); ''Мамо природо! Ти велична, ти безмежна в своїй красоті'' (Г. Хоткевич); ''Людина не живе без поезії, особливо без поезії праці, якій присвячує все своє життя'' (з журналу); ''З’явились у місті славні ліпотою церкви та собори. Довго мурувались вони, але - навічно (П. Дорошко); Сонце сходить. Тишина. Повна вроди, Йде весна'' (М. Терещенко). |
− | == | + | '''КРАСА́''' (сукупність зовнішніх рис, фізичних якостей людини, які справляють приємне враження), '''КРАСОТА́''', '''ВРО́ДА'''['''УРО́ДА''' рідше], '''ВРОДЛИ́ВІСТЬ''' ['''УРОДЛИ́ВІСТЬ''' рідше], '''ХОРО́СТВО''' діал. (про вроджені зовнішні риси, вигляд людини). - ''Занапастила мене мати, Зов’яне марне у палатах Краса і молодість моя'' (Т. Шевченко); ''Молода княгиня усіх засліпила своєю красотою'' (О. Стороженко); ''Покинула мене мати Без грошей, без роду; Дала тільки карі очі, Хорошую вроду'' (Я. Щоголів); ''Ці два запорозькі ватажки мали кожен окрему вроду і вдачу'' (І. Кащенко); ''Євген Вікторович викохав свій смак до жінок, вередував ними й паспорти вродливості читав з одного погляду'' (І. Ле); ''Ой, мати моя, що ти гадала, Що мені світ зав’язала?Ци на хороство, ци на багатство, Ци на хорошу вроду?'' (П. Чубинський). |
+ | |||
+ | ==Словник відмінків== | ||
+ | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
+ | |- valign="top" | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Відмінки слова.png|x140px]] | ||
+ | |} | ||
+ | Красота- іменник жіночого роду | ||
+ | |||
+ | * Але: дві, три, чотири красоти́ | ||
+ | |||
+ | ==Цитати про красу== | ||
+ | |||
+ | ''Краса - абсолютна. Людське життя, все життя підкоряється красі. Краса вже існувала у Всесвіті до людини. Краса залишиться у Всесвіті, коли людина загине, але не навпаки. Краса не залежить від незначної людини, що борсається у багнюці.'' | ||
+ | '''Джек Лондон''' | ||
+ | |||
+ | |||
+ | ''Шукати красу всюди, де тільки можна її знайти, і дарувати її тим, хто поруч з тобою. Для цього і живу на світі.'' | ||
+ | '''Алессандро Д'Авенія''' | ||
+ | |||
+ | |||
+ | ''Велич людини - найвища форма краси.'' | ||
+ | '''Террі Гудкайнд''' | ||
+ | |||
+ | ==Поезія== | ||
+ | |||
+ | '''КРАСОТА''' | ||
+ | |||
+ | Гірський мій Ті́кичу, | ||
+ | |||
+ | дивлю́ся на спокійний плин – | ||
+ | |||
+ | на кожен русла плавний ви́гин – | ||
+ | |||
+ | і плачу… | ||
+ | |||
+ | воло́тцем очеретяним розчулено тремчу, | ||
+ | |||
+ | човном до берега приковано мовчу, | ||
+ | |||
+ | Гірський мій Тікичу | ||
+ | |||
+ | пливуть, як хмари, над тобою верби | ||
+ | |||
+ | у флері романтичної журби, | ||
+ | |||
+ | у паволо́ці злотору́сої задуми… | ||
+ | |||
+ | пірча́сту зграйку суму | ||
+ | |||
+ | плю́снули в небо дикі голуби | ||
+ | |||
+ | злітаються з горбка, із висоти, | ||
+ | |||
+ | полишивши обійстя і госпо́ди, | ||
+ | |||
+ | чорнорозкрилені, як во́рони, горо́ди – | ||
+ | |||
+ | спішать із Тікича Гірського воду пити, | ||
+ | |||
+ | допастися його снаги і вроди | ||
+ | |||
+ | …і на ту сторону з високого моста, | ||
+ | |||
+ | по са́мі вінця небокраю, | ||
+ | |||
+ | звивається між рівнопі́ль і грає | ||
+ | |||
+ | Гірського Тікича шовкова лента: | ||
+ | |||
+ | упійманим карасиком стриба́є | ||
+ | |||
+ | у перевитих променем осо́ках – | ||
+ | |||
+ | то зблисне ясно і сліпучо срібним боком, | ||
+ | |||
+ | то знову межи вербами щеза́є | ||
+ | |||
+ | … в обидві сторони з високого моста | ||
+ | |||
+ | не тільки оком – серцем зрячим | ||
+ | |||
+ | бачу: | ||
+ | |||
+ | така проста натхненна Красота… | ||
+ | |||
+ | і я – | ||
+ | |||
+ | не те, щоб навіть плачу, | ||
+ | |||
+ | а сльози, не питаючи, течуть, | ||
+ | |||
+ | як ти, | ||
+ | |||
+ | Гірський мій Тікичу… | ||
+ | |||
+ | |||
+ | ''Автор: Валя Савелюк'' | ||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
Рядок 28: | Рядок 130: | ||
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 328. | Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 328. | ||
+ | |||
+ | https://uk.worldwidedictionary.org/ | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== |
Поточна версія на 14:54, 21 листопада 2018
Красота, -ти, ж. = Краса. Ой тяжко жаль мені русої своєї коси, красота дівоцької. Мет. Божою красотою людей веселити. Шевч.
Зміст
Сучасні словники
КРАСОТА́,-и, жін. Те саме, що краса . Погляньмо: всюди красота; Холодну землю сонце гріє (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 178); Чи вік же їй продівувать? Зносити брівоньки ні за що. Хіба за те, що сирота? А красота то, красота! (Тарас Шевченко, II, 1953, 249); Янкель постарався показати на своєму обличчі всю красоту панночки (Олександр Довженко, I, 1958, 249).
Ілюстрації
Медіа
Словник синонімів
КРАСА́ (сукупність явищ, які милують зір, слух; все прекрасне, гарне), КРАСОТА́, ПОЕ́ЗІЯ розм., ЛІПОТА́ розм., ВРО́ДА [УРО́ДА рідше] розм.- Яка тут краса, яка пишнота на левадах! - промовив я до Свікліцького (І. Нечуй-Левицький); Мамо природо! Ти велична, ти безмежна в своїй красоті (Г. Хоткевич); Людина не живе без поезії, особливо без поезії праці, якій присвячує все своє життя (з журналу); З’явились у місті славні ліпотою церкви та собори. Довго мурувались вони, але - навічно (П. Дорошко); Сонце сходить. Тишина. Повна вроди, Йде весна (М. Терещенко).
КРАСА́ (сукупність зовнішніх рис, фізичних якостей людини, які справляють приємне враження), КРАСОТА́, ВРО́ДА[УРО́ДА рідше], ВРОДЛИ́ВІСТЬ [УРОДЛИ́ВІСТЬ рідше], ХОРО́СТВО діал. (про вроджені зовнішні риси, вигляд людини). - Занапастила мене мати, Зов’яне марне у палатах Краса і молодість моя (Т. Шевченко); Молода княгиня усіх засліпила своєю красотою (О. Стороженко); Покинула мене мати Без грошей, без роду; Дала тільки карі очі, Хорошую вроду (Я. Щоголів); Ці два запорозькі ватажки мали кожен окрему вроду і вдачу (І. Кащенко); Євген Вікторович викохав свій смак до жінок, вередував ними й паспорти вродливості читав з одного погляду (І. Ле); Ой, мати моя, що ти гадала, Що мені світ зав’язала?Ци на хороство, ци на багатство, Ци на хорошу вроду? (П. Чубинський).
Словник відмінків
Красота- іменник жіночого роду
* Але: дві, три, чотири красоти́
Цитати про красу
Краса - абсолютна. Людське життя, все життя підкоряється красі. Краса вже існувала у Всесвіті до людини. Краса залишиться у Всесвіті, коли людина загине, але не навпаки. Краса не залежить від незначної людини, що борсається у багнюці.
Джек Лондон
Шукати красу всюди, де тільки можна її знайти, і дарувати її тим, хто поруч з тобою. Для цього і живу на світі.
Алессандро Д'Авенія
Велич людини - найвища форма краси.
Террі Гудкайнд
Поезія
КРАСОТА
Гірський мій Ті́кичу,
дивлю́ся на спокійний плин –
на кожен русла плавний ви́гин –
і плачу…
воло́тцем очеретяним розчулено тремчу,
човном до берега приковано мовчу,
Гірський мій Тікичу
пливуть, як хмари, над тобою верби
у флері романтичної журби,
у паволо́ці злотору́сої задуми…
пірча́сту зграйку суму
плю́снули в небо дикі голуби
злітаються з горбка, із висоти,
полишивши обійстя і госпо́ди,
чорнорозкрилені, як во́рони, горо́ди –
спішать із Тікича Гірського воду пити,
допастися його снаги і вроди
…і на ту сторону з високого моста,
по са́мі вінця небокраю,
звивається між рівнопі́ль і грає
Гірського Тікича шовкова лента:
упійманим карасиком стриба́є
у перевитих променем осо́ках –
то зблисне ясно і сліпучо срібним боком,
то знову межи вербами щеза́є
… в обидві сторони з високого моста
не тільки оком – серцем зрячим
бачу:
така проста натхненна Красота…
і я –
не те, щоб навіть плачу,
а сльози, не питаючи, течуть,
як ти,
Гірський мій Тікичу…
Автор: Валя Савелюк
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 328.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 328.
https://uk.worldwidedictionary.org/