Відмінності між версіями «Зогріти»
(Створена сторінка: '''Зогріти, -рію, -єш, '''''гл. ''= '''Зігріти. '''''Синку, іди ж собі до тої хатки, зогрієш собі ручки...) |
|||
| (не показані 5 проміжних версій ще одного учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Зогріти, -рію, -єш, '''''гл. ''= '''Зігріти. '''''Синку, іди ж собі до тої хатки, зогрієш собі ручки. ''Чуб. І. 112. | '''Зогріти, -рію, -єш, '''''гл. ''= '''Зігріти. '''''Синку, іди ж собі до тої хатки, зогрієш собі ручки. ''Чуб. І. 112. | ||
[[Категорія:Зо]] | [[Категорія:Зо]] | ||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
| + | ЗІГРІВАТИ і ЗОГРІВАТИ, аю, аєш, недок., ЗІГРІТИ і ЗОГРІТИ, ію, ієш, док., перех. | ||
| + | |||
| + | 1. Гріючи, робити теплим, гарячим; нагрівати. Весна остаточно перемогла опір зими і зігрівала землю теплом, квітчала цвітом (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 169); Надворі сонечко сяло, зогрівало увесь мир (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 318); Потім розпалила [мати] тріски, зігріла окропу, щоб змити мені голову (Михайло Чабанівський, Катюша, 1960, 97); | ||
| + | // Викликати або посилювати відчуття тепла в організмі. Жінки почали лаштуватися на ночівлю.. По троє, по четверо юртувалися докупи, зігрівали одна одну диханням (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 129); Вогні палають, розростаються, од них іде тепло і зогріває Остапа, розпалює йому кров (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 367); Гарячий чай з невеликою домішкою запашного вина зогрів приятелів (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 359). | ||
| + | |||
| + | 2. перен. Морально підтримувати кого-небудь, втішати, підбадьорювати. Що ж у житті мене зігріва? Леніна думи ясні, Леніна мудрі слова (Дмитро Павличко, Бистрина, 1959, 12); Як мати сина, зогріва тебе країна трудова (Микола Упеник, Вірші.., 1957, 77); Збери всі сили, рідна мати, — Солдата ласкою зігрій (Микола Нагнибіда, Вибр., 1950, 230); | ||
| + | // Сповнювати (душу, серце) почуттям бадьорості, втіхи. І вона [пісня] їм зігрівала душу Білим цвітом, шепотінням трав (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 208); Довго Грицько згадував прощання з Орисею, і як цей спогад зогрівав його серце! (Андрій Головко, II, 1957, 516); Москва братньою любов'ю і теплом зогріла серце великого Кобзаря (Микола Бажан, Наша.. Москва, 1951, 29). | ||
| + | ♦ Зігрівати (зогрівати, зігріти, зогріти) старість чию — оточувати піклуванням, любов'ю стару людину. — Пишалась я вами, дітки, тішилась надією, що мою старість зігрієте (Петро Панч, В дорозі, 1959, 104). | ||
| + | |||
| + | 3. перен. Оживляти гарячим, радісним почуттям, світлою думкою і т. ін., примушувати звучати щиро, безпосередньо. Громадську лірику В. Сосюри зігрівають, інтимізують особисті мотиви, враження й почуття (Історія української літератури, II, 1956, 421); Бувало щовечора ми із тобою Ізійдемось любо, мов брат із сестрою, І річ нашу ласка якась зогріва (Іван Манжура, Тв., 1955, 53); Читачу! Вглибися у те, Чим я свою пісню зогрів, І може, почуєш ти щось, Що більше од згуків і слів (Максим Рильський, I, 1960, 14). | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Щайпцлдойф.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Црпащдб.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Хйазрщцл.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Хгвйазрщфл.jpg|x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | {{#ev:youtube|0tH2xYakJ3M}} | ||
| + | |||
| + | ==Див. також== | ||
| + | |||
| + | ==Джерела та література== | ||
| + | [http://sum.in.ua/s/zighrivaty Словник української мови] | ||
| + | |||
| + | ==Зовнішні посилання== | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут журналістики]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2018 року]] | ||
Поточна версія на 04:27, 21 листопада 2018
Зогріти, -рію, -єш, гл. = Зігріти. Синку, іди ж собі до тої хатки, зогрієш собі ручки. Чуб. І. 112.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках ЗІГРІВАТИ і ЗОГРІВАТИ, аю, аєш, недок., ЗІГРІТИ і ЗОГРІТИ, ію, ієш, док., перех.
1. Гріючи, робити теплим, гарячим; нагрівати. Весна остаточно перемогла опір зими і зігрівала землю теплом, квітчала цвітом (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 169); Надворі сонечко сяло, зогрівало увесь мир (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 318); Потім розпалила [мати] тріски, зігріла окропу, щоб змити мені голову (Михайло Чабанівський, Катюша, 1960, 97); // Викликати або посилювати відчуття тепла в організмі. Жінки почали лаштуватися на ночівлю.. По троє, по четверо юртувалися докупи, зігрівали одна одну диханням (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 129); Вогні палають, розростаються, од них іде тепло і зогріває Остапа, розпалює йому кров (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 367); Гарячий чай з невеликою домішкою запашного вина зогрів приятелів (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 359).
2. перен. Морально підтримувати кого-небудь, втішати, підбадьорювати. Що ж у житті мене зігріва? Леніна думи ясні, Леніна мудрі слова (Дмитро Павличко, Бистрина, 1959, 12); Як мати сина, зогріва тебе країна трудова (Микола Упеник, Вірші.., 1957, 77); Збери всі сили, рідна мати, — Солдата ласкою зігрій (Микола Нагнибіда, Вибр., 1950, 230); // Сповнювати (душу, серце) почуттям бадьорості, втіхи. І вона [пісня] їм зігрівала душу Білим цвітом, шепотінням трав (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 208); Довго Грицько згадував прощання з Орисею, і як цей спогад зогрівав його серце! (Андрій Головко, II, 1957, 516); Москва братньою любов'ю і теплом зогріла серце великого Кобзаря (Микола Бажан, Наша.. Москва, 1951, 29). ♦ Зігрівати (зогрівати, зігріти, зогріти) старість чию — оточувати піклуванням, любов'ю стару людину. — Пишалась я вами, дітки, тішилась надією, що мою старість зігрієте (Петро Панч, В дорозі, 1959, 104).
3. перен. Оживляти гарячим, радісним почуттям, світлою думкою і т. ін., примушувати звучати щиро, безпосередньо. Громадську лірику В. Сосюри зігрівають, інтимізують особисті мотиви, враження й почуття (Історія української літератури, II, 1956, 421); Бувало щовечора ми із тобою Ізійдемось любо, мов брат із сестрою, І річ нашу ласка якась зогріва (Іван Манжура, Тв., 1955, 53); Читачу! Вглибися у те, Чим я свою пісню зогрів, І може, почуєш ти щось, Що більше од згуків і слів (Максим Рильський, I, 1960, 14).
Ілюстрації
|
|
|
|
