Відмінності між версіями «Еч!»
(Створена сторінка: '''Еч! '''''меж. ''= '''Ач'''. ''Еч, який гарний! Сам геть, а мені не дає. ''Харьк. Категорія:Еч) |
|||
| (не показано 3 проміжні версії ще одного учасника) | |||
| Рядок 2: | Рядок 2: | ||
[[Категорія:Еч]] | [[Категорія:Еч]] | ||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | ЕЧ! = АЧ! | ||
| + | |||
| + | 1. виг. Уживається для вираження здивування, докору, незадоволення, захоплення і т. ін. — Ач, утекла!.. — мовить він голосно. — Ген-ген уже... за горою... Ну, та й дівчина ж! (Панас Мирний, II, 1954, 72); — Ач, привітався, ледве підняв бриля, — скипів Аркадій Петрович (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 396). | ||
| + | |||
| + | 2. част. Уживається (часто в сполученні з який, як), щоб звернути чиюсь увагу на кого-, що-небудь. Дивилися та дивувались На новобранця чабани, Та промовляли, що й вони Таки не дурні: — Ач якого Собі ми виблагали в бога Самодержавця (Тарас Шевченко, II, 1953, 352); — Та який вінок сплела. Ач як гарно їй у віночку! — додала Христя, зиркнувши на Одарочку (Панас Мирний, I, 1954, 253); — Ач яку новину сказав! (Юрій Яновський, I, | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:ЕЧ!.jpg|x140px]] | ||
| + | |||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | |||
| + | ==Див. також== | ||
| + | |||
| + | ==Джерела та література== | ||
| + | |||
| + | ==Зовнішні посилання== | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут журналістики]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2018 року]] | ||
Поточна версія на 15:39, 20 листопада 2018
Еч! меж. = Ач. Еч, який гарний! Сам геть, а мені не дає. Харьк.
Зміст
Сучасні словники
ЕЧ! = АЧ!
1. виг. Уживається для вираження здивування, докору, незадоволення, захоплення і т. ін. — Ач, утекла!.. — мовить він голосно. — Ген-ген уже... за горою... Ну, та й дівчина ж! (Панас Мирний, II, 1954, 72); — Ач, привітався, ледве підняв бриля, — скипів Аркадій Петрович (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 396).
2. част. Уживається (часто в сполученні з який, як), щоб звернути чиюсь увагу на кого-, що-небудь. Дивилися та дивувались На новобранця чабани, Та промовляли, що й вони Таки не дурні: — Ач якого Собі ми виблагали в бога Самодержавця (Тарас Шевченко, II, 1953, 352); — Та який вінок сплела. Ач як гарно їй у віночку! — додала Христя, зиркнувши на Одарочку (Панас Мирний, I, 1954, 253); — Ач яку новину сказав! (Юрій Яновський, I,
Ілюстрації
|
