Відмінності між версіями «Дерчати»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(→Зовнішні посилання) |
|||
(не показано 4 проміжні версії ще одного учасника) | |||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Дерчати, -чу, -чиш, '''''гл. ''Дребезжать, трещать. Харьк. | '''Дерчати, -чу, -чиш, '''''гл. ''Дребезжать, трещать. Харьк. | ||
[[Категорія:Де]] | [[Категорія:Де]] | ||
− | + | <br /> | |
− | ДЕРЧАТИ, чи́ть, недок. | + | ==Сучасні словники== |
+ | <br /> | ||
+ | '''ДЕРЧАТИ, чи́ть, недок.''' | ||
<br /> | <br /> | ||
Рядок 9: | Рядок 11: | ||
<br /> | <br /> | ||
'''2.''' Те саме, що деренчати. Маятник здорового годинника нешвидко й з повагою цокав і разом дерчав, неначе хто стукав молотком по розбитій посудині, стягнутій І дротом (Нечуй-Левицький, III, 1956, 39). | '''2.''' Те саме, що деренчати. Маятник здорового годинника нешвидко й з повагою цокав і разом дерчав, неначе хто стукав молотком по розбитій посудині, стягнутій І дротом (Нечуй-Левицький, III, 1956, 39). | ||
− | + | ||
− | + | ||
+ | ==Джерела та література== | ||
<br /> | <br /> | ||
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 254. | Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 254. | ||
+ | |||
+ | ==Зовнішні посилання== | ||
<br /> | <br /> | ||
http://sum.in.ua/ | http://sum.in.ua/ | ||
Рядок 18: | Рядок 23: | ||
− | + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут мистецтв]] | |
− | + | ||
− | + | ||
− | + | ||
− | + | ||
− | + | ||
− | + | ||
− | + | ||
− | + | ||
− | + | ||
− | + | ||
− | + | ||
− | + | ||
− | + | ||
− | + | ||
− | + | ||
− | + | ||
− | + | ||
− | + | ||
− | + | ||
− | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/ | + | |
[[Категорія:Слова 2018 року]] | [[Категорія:Слова 2018 року]] |
Поточна версія на 13:24, 20 листопада 2018
Дерчати, -чу, -чиш, гл. Дребезжать, трещать. Харьк.
Сучасні словники
ДЕРЧАТИ, чи́ть, недок.
1. Видавати різкі уривчасті звуки, схожі на деренчання чого-небудь (про крик деяких птахів і комах). На пагорках витикалася зелена трава, .. у небі розсипали пісні жайворонки, в очеретах дерчали деркачі (Петро Панч, III, 1956, 303).
2. Те саме, що деренчати. Маятник здорового годинника нешвидко й з повагою цокав і разом дерчав, неначе хто стукав молотком по розбитій посудині, стягнутій І дротом (Нечуй-Левицький, III, 1956, 39).
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 254.