Відмінності між версіями «Ігранка»

Поточна версія на 16:43, 18 листопада 2018

Ігранка, -ки, ж. гра. Полт. г. Слов. Д. Эварн.

Діяльність людини з моделювання іншого виду діяльності з розважальною чи навчальною метою. Гра відрізняється від роботи тим, що не ставить перед собою безпосередньо корисної мети (хоча сама гра може мати свою власну корисність), а також тісно межує з мистецтвом, хоч зазвичай не створює художніх цінностей.

Перші ігри з'явилися у тварин задовго до виникнення людей. У мавп є не тільки соціальні ритуали, наприклад, шлюбні, а й ігри, схожі на людські. Людство грається і грає в ігри з доісторичних часів, починаючи з ритуальних ігор (наприклад, обряду ініціації), а з розвитком цивілізації ігри робилися дедалі складнішими й відобразили практично всі сфери життя суспільства: війну, кохання, історію тощо. Ймовірно, найскладніші нині ігри — MMORPG з режимом мультиплеєра на кшталт World of Warcraft, до якого щохвилини підключені тисячі користувачів у всьому світі[1], й у якому щомиті відбуваються мільйони різних дій.

Історія досліджень

Дитячі ігри, 1560, Пітер Брейгель Старший Фрідріх Шиллер у XVIII ст. одним з перших розглянув гру з наукової точки зору і визначив її як прояв естетичного і духовного життя людини. На його думку, гра дозволяє пізнати прекрасне, піднімаючись над щоденною рутиною, оскільки не має утилітарної мети і здійснюється за бажанням, а не потребою чи примусом.

Герберт Спенсер вважав, що гра є наслідком надміру енергії в організмі та призначена для її витрати. Він зауважив подібність між грою дитинчат тварин і людських дітей та започаткував біологічну теорію ігор. За нею гра є безцільною діяльністю заради себе самої та вивільняє надлишок енергії. Стенлі Голл відстоював думку, що гра є проявом віджилих видів діяльності. Наприклад, діти граються із саморобними луками, повторюючи поведінку первісних людей. Завдяки грі застарілі інстинкти ослаблюються перед тим як зникнути.

Згідно з дослідженнями Карла Гросса, навпаки, ігри служать для тренування фізичних і розумових можливостей. На його думку, гра виникає як наслідок недорозвиненості початкового пристосування до навколишнього середовища. У дитинчат тварин і людських дітей через гру виробляються механізми адаптації, тренуються органи руху і чуттів, розвивається спостережливість і увага. Таким чином, гра є підготовкою до боротьби за життя.

Аналізу ролі гри в людському суспільстві присвячена книга нідерландського філософа Йогана Гейзинги «Homo Ludens». Гейзинга, зокрема відзначає, що гра старша за культуру, оскільки гра властива не тільки людям, а й тваринам[2]. На його погляд людська культура зароджується з гри, хоча гра не переходить у культуру, а залишається поряд з культурою. Культурі властиве створення вигаданих штучних середовищ, які не є «справжнім життям», а містять в собі елемент гри[3].

Одним із перших філософів, що пробували знайти означення слова гра, був Людвіг Віттгенштайн. У «Філософських дослідженнях»[4] він зазначив що жоден з елементів гри, таких як грайливість, правила, змагання, не можуть адекватно визначити, що таке гра. Виходячи з цього він вирішив, що люди називають іграми дуже широке коло видів діяльності, спільною рисою яких те, що між ними існує родинна подоба. Але слово Віттгенштайна не стало вирішальним, і сьогодні чимало філософів, таких як Томас Гурка, вважає, що Віттгенштайн помилявся[5].

Французький соціолог Роже Кайюа у книзі «Les jeux et les hommes» (Ігри та люди)[6] визначив гру як діяльність, що обов'язково має наступні властивості:

радість: діяльність приваблює своїм легким характером відмежованість: час і місце гри чітко визначені невизначеність: результат діяльності неможливо передбачити непродуктивність: участь у грі не має жодних корисних наслідків правила: така діяльність має правила, відмінні від буденного життя вигаданість: супроводжується усвідомленням іншої реальності. Властиву людині здатність гратися та грати в ігри вивчало багато психологів, серед яких Мелані Кляйн, Жан Піаже, Вільям Джеймс, Зігмунд Фрейд, Карл Юнг, Лев Виготський. З психологічної точки зору гра особливо важлива в ранньому віці[7], коли формується психіка дитини, її характер. Дитяча гра не тільки допомагає дитині розвиватися фізично, а й розумово та соціально[8].

Види

-Дитячі -Логічні -Спортивні -Настольні -Азартні -Рольові