Відмінності між версіями «Дріжчі»

Поточна версія на 16:12, 18 листопада 2018

Дріжчі. См. Дріжджі.

Сучасні словники

[1] ДРІ́ЖДЖІ, ів, мн. Одноклітинні мікроскопічні гриби, які викликають спиртове бродіння цукрів і застосовуються у хлібопеченні та при виготовленні пива, вина. Дріжджі так само, як і бактерії, — одноклітинні організми (Мікроорганізми і родючість ґрунту, 1955, 7); Серед мікробів-сапрофітів є мікроби, дуже корисні для людини, наприклад, мікроби, здатні розкладати цукристі речовини з утворенням спирту. Вони відомі під назвою дріжджів (Підручник дезинфекції, 1953, 25); // Речовина з мікроскопічних грибів, що здатна викликати бродіння. Тут йому треба було.. побігти до сусіди Меласі позичити трохи дріжджів, бо хазяйка заходилася ставити пироги (Марко Вовчок, I, 1955, 296).

Історична довідка

Ще з найдавніших часів людина навчилася використовувати дріжджі в своїх цілях: пекти хліб, виготовляти вино і пиво. Люди користовувалися ними, не знаючи їх природи і походження, і навіть, не знаючи, що це - живі істоти. І лише кілька століть тому великий вчений Левенгук за допомогою мікроскопу побачив їх. Почалося вивчення дріжджів, постійно повідомлялося про нові відкриття і дослідження, які тривають і донині.

Всю історію тісного спілкування людини зі своїми постійними одноклітинними мікроскопічними супутниками - дріжджами можна умовно розділити на окремі періоди.

Вже в ХХ столітті до нашої ери людина зуміла «приручити» дріжджі, навіть не знаючи про їх існування. Дріжджі працювали на людину, проводячи різні підбадьорливі напої, що містять етиловий спирт. Напій, що нагадує сучасне пиво («буза»), був відомий вже в Давньому Єгипті. Там же виник спосіб приготування хліба з кислого дріжджового тіста. Це стало ясно після того, як у розкопках храму і гробниць фараона Ехнатона і його дружини - легендарної Нефертіті, що жили в другій половині XIV століття до нашої ери, археологи натрапили на скупчення форм для випічки хліба та глечиків для пивоваріння.

У Китаї вже в Х столітті до нашої ери вміли відганяти спирт з дріжджової бражки для отримання міцних спиртних напоїв. Європейці звикли до спиртного дещо пізніше: виробництво віскі почалося в Ірландії в ХI столітті, а в ХIII столітті в Європі широко поширилося пивоваріння. Вінцем цього періоду можна вважати перший опис дріжджів, які в 1680 р. побачив у краплі бродячого пива під мікроскопом голландець Антонії Ван Левенгук. Хоча він і не пов'язав процесс утворення пива з життям цих дрібних «анімалькулей», але його малюнки до цих пір вражають точністю зображення дріжджової клітини. Після цього нічого нового про дріжджах не з'являлося цілих 150 років.

Другий період займає весь ХIХ століття, починаючи з 30-х років. Це період зародження наукових знань про дріжджі, коли були зроблені перші наукові описи дріжджів (Каньяр де Латур у Франції, Теодор Шванн і Фрідріх Кютцінг у Німеччині), способів їх розмноження, спороутворення, життєвих циклів. Саме в цей період дріжджі були названі цукровими грибами. Найважливішою подією цього періоду було дослідження Луї Пастером в 1860-1876 рр.. спиртового бродіння і доказ його біохімічної природи. У 1881 р. Емілем Хансеном у Данії були вперше отримані чисті культури дріжджів. Використання чистих культур перетворило виноробство і пивоваріння, перетворивши їх з виду мистецтва у велику галузь промисловості. У самому кінці ХІХ ст. Хансеном і Клекером в Данії була створена перша класифікація дріжджів.

Третій період охоплює XX століття. Він характеризується диференціацією наукових напрямів у галузі вивчення дріжджів. У першій чверті минулого століття створюється еволюційний напрям в систематиці дріжджів, організовується перша колекція дріжджових культур. Таким чином, наука про дріжджі, виконавши більш ніж півторастолітній шлях, продовжує інтенсивно розвиватися і в XXI столітті.

Інші значення

http://sum.in.ua/s/drizhdzhi Кормові (сухі) дріжджі — цінний для тварин білковий корм, який одержують вирощуванням дріжджів на продуктах оцукрювання целюлози. Останнім часом виявлено доцільність масового виробництва і застосування для годівлі тварин кормових дріжджів, які утворюють білок з мінеральних азотовмісних солей (Наука і життя, 1, 1957, 13); Сухі дріжджі — дуже цінний корм для свиней (Свинарство, 1956, 151) Пивні дріжджі — речовина, виготовлена з певних рас дріжджів, що використовується при варінні пива. Павлюга, добувши з кишені плитку пивних дріжджів, взявся годувати ними свого скакуна (Олесь Гончар, I, 1954, 309) Як (мов, наче і т. ін.) на дріжджах — дуже швидко. Засіє й засадить Паміра своєю рукою город, все сходить та росте, як на дріжджах (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 17); Тут [в Асканії] буквально все саме пливе тобі в руки, багатства твої ростуть, мов на дріжджах (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 97)

Ілюстрації

Медіа

Іншими мовами

Англійська

Yeasts are microscopic, single-celled organisms belonging to the fungi kingdom — the taxonomic group that also includes mushrooms and mold. Scientists have identified around 1,500 species of yeast, organisms that make up about 1 percent of all fungal species, according to "Biodiversity and Ecophysiology of Yeasts" (Springer, 2006).Yeasts are found throughout nature, inhabiting soil, vegetation and aquatic ecosystems. They are also commonly found on the bodies of humans and other animals.

Yeasts from the genus Candida are pathogenic, meaning they cause diseases. Candida yeast infections are known as candidiasis, and can affect numerous areas of the body, including the skin, genitals, throat, mouth and blood.

Німецька

Backhefe, auch Bierhefe, Bäckerhefe, Bärme (von niederdeutsch berme, deutsch ‚Quellendes, Aufwallendes‘), norddeutsch Gest (vgl. engl. yeast), bairisch Germ, lat.-wiss. Saccharomyces cerevisiae, ugs. kurz Hefe, gehört zu den Hefen (einzellige Pilze) und ist eine Knospungs-Hefe (englisch budding yeast).

Backhefe hat, wie sich aus der lateinischen Artbezeichnung cerevisiae („des Bieres“) ersehen lässt, ihren Ursprung in obergärigen Bierhefen. Der griechisch-lateinische Gattungsname Saccharomyces bedeutet „Zuckerpilz“.

Die Zellen von Saccharomyces cerevisiae sind rund bis oval, haben einen Durchmesser von fünf bis zehn Mikrometern und vermehren sich durch den Prozess der Knospung. S. cerevisiae kann auch in der Hyphenform vorliegen[1] und Ascosporen bilden.

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання