Відмінності між версіями «Тесть»
(→Іншими мовами) |
(→Джерела та література) |
||
| Рядок 70: | Рядок 70: | ||
[https://paramoloda.ua/hto-komu-shuryn-svoyak-i-nevistka ХТО КОМУ ШУРИН, СВОЯК І НЕВІСТКА] | [https://paramoloda.ua/hto-komu-shuryn-svoyak-i-nevistka ХТО КОМУ ШУРИН, СВОЯК І НЕВІСТКА] | ||
| − | == | + | ==Цікаві факти== |
| + | [https://korali.info/obryadi/rodina-to-sila.html Українська родина – хто кому кум, сват, стрийко] | ||
| + | |||
| + | ''Дерево роду'', з якого ти роду-племені, хто твої предки, чий ти чин чи донька – так зазвичай розпитували того, із ким хотіли породичатися або кого хотіли визнати за свого родича. Так було завжди і так є дотепер. Усі відомі роди вели своє генеалогічне дерево, у якому ретельно документували походження, рід занять, хто кому ким доводився, звідки походить прізвище, з яких теренів предки завітали. У давній українській традиції це було справою не лише священною, але й потрібною. Традиційна повна сім’я складається із батька, матері та їхніх дітей. Родину вважають неповною, коли у ній немає дітей. У деяких регіонах України є інші назви для батьків – ''неньо і неня''. | ||
| + | Між іншим, слово ''„мама”'' універсальне для багатьох народів і нагадує перший лепет дитини, котра, лежачи у колисці, просить їсти. Щодо дітей, то їх, звісно, стосовно тата й мами називають сином або донькою. (Між собою вони – ''брат і сестра''). Це – у тім випадку, коли діти рідні. А трапляється й таке, що дітей виховує нерідний батько – тобто ''вітчим'' або нерідна мати – інакше кажучи ''мачуха''. Для таких батьків нерідний син називається ''пасерб (пасинок)'', а нерідна донька – ''пасербиця (падчерка)''. Якщо у жінки, яка втратила свого чоловіка є син, і вона, будучи вдовою, вирішила одружитися із старшим чоловіком, який, будучи удівцем, має рідну доньку, то діти між собою будуть зведеними братом і сестрою. Кожне новонароджене малятко слід охрестити, і для цього дука – багатий господар бере для немовлятка хресних батьків. | ||
| + | Ця традиція походить ще з тих часів, коли на Русь нападали татари, і ніхто не давав гарантії, що батьки, захищаючи свою землю і родину, залишаться живими. Тому в разі втрати рідних батьків їх заміняли хресні, беручи на виховання своїх похресників та виховуючи, як рідних. ''Хресними батьками'' можуть бути і родичі, і знайомі. У гуцулів на хресних кажуть ''нанашко (хресний тато) і нанашка (хресна мати)''. Якщо гуцульський газда був багатий, то брав для дитини не одну, а декілька пар хресних, аби дитина була люблена і пещена. Для батьків немовляти хресні батьки є ''кумами'' – автоматично стають родичами і приходять до своїх похресників на іменини або великі свята. Похресники ж своєю чергою, також вітають своїх названих батьків у великі свята. | ||
| + | Авжеж, батьки, перш ніж стати батьками, також були маленькими, і в них були свої батьки. Для онуків, вони називаються ''баба й дідо (можна пестливо бабця й дідусь).'' У кожного із нас дідусів та бабусь є по два – з боку матері та з боку батька. От коли ваші батьки одружувались, то батьки тата й батьки мами відтоді стали між собою сватами – тобто, посватали дітей. | ||
| + | Якщо ж тато погодився жити із дружиною в хаті її батьків, то для них він – ''зять'', а якщо дружина погодилась жити у хаті із батьками свого чоловіка, то для них вона – ''невістка''. Цікаво, що слово „невістка” первісно означало людину, яка невідомо що і хто, „нєвєсть что”, а згодом стало означати синову дружину, яка живе у домі його батьків. Саме цьому слову завдячує своєю назвою й Невицький замок у Закарпатті, у якому в часи середньовіччя переховували багатих невісток, що не хотіли одружуватись без кохання. Первісно замок називався „Невістським”, і лише згодом став Невицьким. Як же ж називати невістці маму свого чоловіка? В Україні найчастіше її кличуть також мамою, як і рідну неньку, однак офіційно статус у чоловікової мами – ''свекруха'', а в її чоловіка – ''свекор.'' | ||
| + | Якщо ж зять задумав звернутися до матері своєї дружини, то йому варто звертатись до неї, як і до рідної неньки – „мамо”, але офіційно мати дружини є для нього тещею, а її чоловік (дружини батько) – ''тестем.'' | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
Версія за 14:46, 18 листопада 2018
Тесть, -тя, м. Тесть. Тесть любить честь, а зять любить взять. Шейк. Ум. Тестенько, те́стечок, тестонько. Гол. IV. 220.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ТЕСТЬ, я, чол. Батько дружини. Сердитий каявсь [Латин] од душі, Що тестем не зробивсь Енею (Іван Котляревський, I, 1952, 278); Тесть поставив йому клуню, дав за Гапкою пару волів і корову (Нечуй-Левицький, III, 1956, 355); Безбородько, дізнавшись про захворювання свого майбутнього тестя, дуже стурбувався цією вісткою (Ірина Вільде, На порозі, 1955, 311).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. А
тесть (зменшено-пестливі та іронічні — те́стенько, те́стечок, те́стонько; грубо-пестливе — тестю́ра) — батько дружини; народна афористика відбиває непрості стосунки тестя і зятя; з одного боку, кажуть: «Бійся тестя багатого, як чорта рогатого», з другого, — «Багатий тесть — зятю честь»; пов’язано було з виконанням тестем шлюбних зобов’язань перед зятем, бо казали: «Тесть любить честь, а зять любить взять», застерігаючи: «Тесть не повинен втратити честь». Сердитий [Латин] каявсь од душі, Що тестем не зробивсь Енею (І. Котляревський); Тесть поставив йому клуню, дав за Гапкою пару волів і корову (І. Нечуй-Левицький).
тесть -я, ч. Батько дружини.
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Іншими мовами
ENGLISH
father-in-law ['fɑːðə(r)ɪnlɔː]
one's spouse's father
father of wife
DEUTSCH
Schwiegervater
Der Vater von jemandes Ehepartner.
ESPANOL
Suegro ['sweɣro,]
CHINESE
公公 [gōng gōng]
嫜 [zhāng]
岳父 [yuè fù]
Див. також
ХТО КОМУ ШУРИН, СВОЯК І НЕВІСТКА
Цікаві факти
Українська родина – хто кому кум, сват, стрийко
Дерево роду, з якого ти роду-племені, хто твої предки, чий ти чин чи донька – так зазвичай розпитували того, із ким хотіли породичатися або кого хотіли визнати за свого родича. Так було завжди і так є дотепер. Усі відомі роди вели своє генеалогічне дерево, у якому ретельно документували походження, рід занять, хто кому ким доводився, звідки походить прізвище, з яких теренів предки завітали. У давній українській традиції це було справою не лише священною, але й потрібною. Традиційна повна сім’я складається із батька, матері та їхніх дітей. Родину вважають неповною, коли у ній немає дітей. У деяких регіонах України є інші назви для батьків – неньо і неня. Між іншим, слово „мама” універсальне для багатьох народів і нагадує перший лепет дитини, котра, лежачи у колисці, просить їсти. Щодо дітей, то їх, звісно, стосовно тата й мами називають сином або донькою. (Між собою вони – брат і сестра). Це – у тім випадку, коли діти рідні. А трапляється й таке, що дітей виховує нерідний батько – тобто вітчим або нерідна мати – інакше кажучи мачуха. Для таких батьків нерідний син називається пасерб (пасинок), а нерідна донька – пасербиця (падчерка). Якщо у жінки, яка втратила свого чоловіка є син, і вона, будучи вдовою, вирішила одружитися із старшим чоловіком, який, будучи удівцем, має рідну доньку, то діти між собою будуть зведеними братом і сестрою. Кожне новонароджене малятко слід охрестити, і для цього дука – багатий господар бере для немовлятка хресних батьків. Ця традиція походить ще з тих часів, коли на Русь нападали татари, і ніхто не давав гарантії, що батьки, захищаючи свою землю і родину, залишаться живими. Тому в разі втрати рідних батьків їх заміняли хресні, беручи на виховання своїх похресників та виховуючи, як рідних. Хресними батьками можуть бути і родичі, і знайомі. У гуцулів на хресних кажуть нанашко (хресний тато) і нанашка (хресна мати). Якщо гуцульський газда був багатий, то брав для дитини не одну, а декілька пар хресних, аби дитина була люблена і пещена. Для батьків немовляти хресні батьки є кумами – автоматично стають родичами і приходять до своїх похресників на іменини або великі свята. Похресники ж своєю чергою, також вітають своїх названих батьків у великі свята. Авжеж, батьки, перш ніж стати батьками, також були маленькими, і в них були свої батьки. Для онуків, вони називаються баба й дідо (можна пестливо бабця й дідусь). У кожного із нас дідусів та бабусь є по два – з боку матері та з боку батька. От коли ваші батьки одружувались, то батьки тата й батьки мами відтоді стали між собою сватами – тобто, посватали дітей. Якщо ж тато погодився жити із дружиною в хаті її батьків, то для них він – зять, а якщо дружина погодилась жити у хаті із батьками свого чоловіка, то для них вона – невістка. Цікаво, що слово „невістка” первісно означало людину, яка невідомо що і хто, „нєвєсть что”, а згодом стало означати синову дружину, яка живе у домі його батьків. Саме цьому слову завдячує своєю назвою й Невицький замок у Закарпатті, у якому в часи середньовіччя переховували багатих невісток, що не хотіли одружуватись без кохання. Первісно замок називався „Невістським”, і лише згодом став Невицьким. Як же ж називати невістці маму свого чоловіка? В Україні найчастіше її кличуть також мамою, як і рідну неньку, однак офіційно статус у чоловікової мами – свекруха, а в її чоловіка – свекор. Якщо ж зять задумав звернутися до матері своєї дружини, то йому варто звертатись до неї, як і до рідної неньки – „мамо”, але офіційно мати дружини є для нього тещею, а її чоловік (дружини батько) – тестем.
