Відмінності між версіями «Дивувати»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(→Сучасні словники) |
(→Джерела та література) |
||
| Рядок 25: | Рядок 25: | ||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
| − | [https://www.slovnyk.ua/index.php?swrd=%D0%B4%D0%B8%D0%B2%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8 Словник UA] | + | # [https://www.slovnyk.ua/index.php?swrd=%D0%B4%D0%B8%D0%B2%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8 Словник UA] |
| − | [http://sum.in.ua/s/dyvuvaty Словник української мови] | + | # [http://sum.in.ua/s/dyvuvaty Словник української мови] |
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
Версія за 11:10, 17 листопада 2018
Дивувати, -вую, -єш, гл. 1) Удивлять. 2) Удивляться. Ви йому не дивуйте: в його така повичкаНВолын. у. Нема чого дивувати, така була й її мати. Мет. 235. Дивом дивувати. См. Диво.
Зміст
Сучасні словники
ДИВУВАТИ, ую, уєш, недок.
- Викликати подив, здивування в кого-небудь, вражати незвичайністю чогось. — Вродою все я село дивувала! Та через вроду либонь і пропала! (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 339); Творчість Шевченка дивує широтою діапазону, багатством жанрів і форм (Олександр Корнійчук, Разом із життям, 1950, 17).
- Те саме, що дивуватися. — Тепер я приїхав до вас учителем. Здивувались, люди? Не дивуйте, брати мої! (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 450); Такі виспівує [ланка] частушки та пісні, що жайворонок їм дивує в вишині (Максим Рильський, I, 1956, 412).
- Дивувати - дієслово, недоконаний вид
-
.jpg)
Словоформи
Ілюстрації
|
|
