Відмінності між версіями «Римарка»
(→Див. також) |
(→Сучасні словники) |
||
| (не показано 14 проміжних версій цього учасника) | |||
| Рядок 3: | Рядок 3: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | У сучасних словниках Ри́марка теж саме, що й Лимарка, дружина Лимара. | + | 1) У сучасних словниках '''Ри́марка''' теж саме, що й Лимарка, дружина Лимара. |
ЛИМАР, я, ч . Майстер, який виготовляє ремінну збрую. Як шкурка з бузівка у шевчика в руках Або у лимаря в зубах, Чого не витерпить, що їй не виробляють! (Г.-Арт., Байки.., 1958, 44). | ЛИМАР, я, ч . Майстер, який виготовляє ремінну збрую. Як шкурка з бузівка у шевчика в руках Або у лимаря в зубах, Чого не витерпить, що їй не виробляють! (Г.-Арт., Байки.., 1958, 44). | ||
| − | РИМАРИ́ХА, и, жін., розм., рідко. Дружина римаря. [ | + | 2) '''РИМАРИ́ХА''', и, жін., розм., рідко. Дружина римаря. '''[http://sum.in.ua/s/rymarykha Словник української мови] |
| + | ''' | ||
| + | |||
| + | 3) '''РИ́МАРКА''', и, ж., розм. Те саме, що римари́ха. '''[http://ukrlit.org/slovnyk/%D1%80%D0%B8%D0%BC%D0%B0%D1%80%D0%BA%D0%B0 Укрліт.org] | ||
| + | ''' | ||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
| Рядок 18: | Рядок 22: | ||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
| + | {{#ev:youtube|6zD3yIy50wg}} | ||
==Див. також== | ==Див. також== | ||
| − | [[ | + | Слово '''римар''' походить (можливо, через посередництво пол. rymarz) від нім. Riemer, утвореного від Riemen («ремінь»). Варіант лимар утворений від ранішого «римар» внаслідок дисиміляції приголосних ([р] > [л]). |
| + | |||
| + | Довгий час лимарство було складовою частиною чинбарства (подекуди аж до XIX ст.). | ||
| + | |||
| + | За літописними даними в містах Київської Русі в ХІ—ХІІІ ст. серед ремісників, які виготовляли речі зі шкіри, була вже певна спеціалізація: згадуються сідельники, тульники (виготовляли тула — сагайдаки), усьмошевці (шевці). | ||
| + | |||
| + | У XV-XVI ст. у Києві і Львові були лимарський і кушнірський цехи. Добре було поставлено лимарство і серед українського козацтва. | ||
| + | |||
| + | До середини XIX ст. лимарство було засноване винятково на ручній праці. Винайдення в 50-х рр. ХІХ ст. швейної машини дало змогу механізувати лимарську справу. Тепер речі зі шкіри виготовляються переважно шкіряно-взуттєвою промисловістю. | ||
| + | |||
| + | Про давню професію нагадують численні прізвища: Лимар, Римар, Римаренко і єдина у світі вулиця Римарська у Харкові. | ||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
| Рядок 28: | Рядок 43: | ||
[http://sum.in.ua/s/rymarykha%20Словник%20української%20мови Словник української мови] | [http://sum.in.ua/s/rymarykha%20Словник%20української%20мови Словник української мови] | ||
| + | |||
| + | [http://ukrlit.org/slovnyk/%D1%80%D0%B8%D0%BC%D0%B0%D1%80%D0%BA%D0%B0 Укрліт.org] | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут людини]] | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут людини]] | ||
[[Категорія:Слова 2018 року]] | [[Категорія:Слова 2018 року]] | ||
Поточна версія на 19:26, 16 листопада 2018
Ри́марка, -ки, або Римариха ж. Жена шорника. См. Шорник, тобто римар - майстер, що виготовляє кінську збрую. Лимарка.
Зміст
Сучасні словники
1) У сучасних словниках Ри́марка теж саме, що й Лимарка, дружина Лимара. ЛИМАР, я, ч . Майстер, який виготовляє ремінну збрую. Як шкурка з бузівка у шевчика в руках Або у лимаря в зубах, Чого не витерпить, що їй не виробляють! (Г.-Арт., Байки.., 1958, 44).
2) РИМАРИ́ХА, и, жін., розм., рідко. Дружина римаря. Словник української мови
3) РИ́МАРКА, и, ж., розм. Те саме, що римари́ха. Укрліт.org
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Слово римар походить (можливо, через посередництво пол. rymarz) від нім. Riemer, утвореного від Riemen («ремінь»). Варіант лимар утворений від ранішого «римар» внаслідок дисиміляції приголосних ([р] > [л]).
Довгий час лимарство було складовою частиною чинбарства (подекуди аж до XIX ст.).
За літописними даними в містах Київської Русі в ХІ—ХІІІ ст. серед ремісників, які виготовляли речі зі шкіри, була вже певна спеціалізація: згадуються сідельники, тульники (виготовляли тула — сагайдаки), усьмошевці (шевці).
У XV-XVI ст. у Києві і Львові були лимарський і кушнірський цехи. Добре було поставлено лимарство і серед українського козацтва.
До середини XIX ст. лимарство було засноване винятково на ручній праці. Винайдення в 50-х рр. ХІХ ст. швейної машини дало змогу механізувати лимарську справу. Тепер речі зі шкіри виготовляються переважно шкіряно-взуттєвою промисловістю.
Про давню професію нагадують численні прізвища: Лимар, Римар, Римаренко і єдина у світі вулиця Римарська у Харкові.
Джерела та література
Портал української мови та культури
