Відмінності між версіями «Хильнути»
(Створена сторінка: '''Хильнути, -ну, -неш, '''''гл. ''Одн. в. отъ '''хилити. ''' Категорія:Хи) |
(→Див. також) |
||
| (не показано 16 проміжних версій цього учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Хильнути, -ну, -неш, '''''гл. ''Одн. в. отъ '''хилити. ''' | '''Хильнути, -ну, -неш, '''''гл. ''Одн. в. отъ '''хилити. ''' | ||
[[Категорія:Хи]] | [[Категорія:Хи]] | ||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | ХИЛЬНУ́ТИ, ну, неш, док., розм. Однокр. до хилити 1, 3. Іван ухопив чарку, ..хильнув назад головою й так швидко висмикнув чарку зі стуляних [стулених] губ, що порожня чарка бахнула (Нечуй-Левицький, III, 1956, 352); Кайдашиха знов притулила губи до чарки і трохи не помилилась та не хильнула до дна (Нечуй-Левицький, II, 1956, 281); Він хильнув другий кухоль пива — так само одним духом, як і перший, заплатив, попрощався і швидко пішов (Юрій Смолич, День.., 1950, 23). | ||
| + | ♦ Хильнути біди (лиха, горя) — те саме, що Набратися лиха (див. лихо 1). Громадяни Глинська, хильнувши біди, ставали горді, витривалі й винахідливі до всього (Василь Земляк, Лебедина зграя, 1971, 60); — Жалію, брате, бо хильнеш ти бездонну чарчину лиха на тій клятій чужині (Натан Рибак, Час, 1960, 89); Відомо, що той, хто хильнув горя сам, той щиро співчуває горю іншого (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 206). | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Хильнути1.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Хильнути2.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Хильнути.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Хильнути4.jpg.jpg|x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | |||
| + | {{#ev:youtube|uu59C02Gz5g}} | ||
| + | |||
| + | ==Див. також== | ||
| + | ==Джерела та література== | ||
| + | [http://sum.in.ua/s/khyljnuty Словник української мови] | ||
| + | |||
| + | ==Зовнішні посилання== | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут журналістики]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2018 року]] | ||
Поточна версія на 19:32, 15 листопада 2018
Хильнути, -ну, -неш, гл. Одн. в. отъ хилити.
Зміст
Сучасні словники
ХИЛЬНУ́ТИ, ну, неш, док., розм. Однокр. до хилити 1, 3. Іван ухопив чарку, ..хильнув назад головою й так швидко висмикнув чарку зі стуляних [стулених] губ, що порожня чарка бахнула (Нечуй-Левицький, III, 1956, 352); Кайдашиха знов притулила губи до чарки і трохи не помилилась та не хильнула до дна (Нечуй-Левицький, II, 1956, 281); Він хильнув другий кухоль пива — так само одним духом, як і перший, заплатив, попрощався і швидко пішов (Юрій Смолич, День.., 1950, 23). ♦ Хильнути біди (лиха, горя) — те саме, що Набратися лиха (див. лихо 1). Громадяни Глинська, хильнувши біди, ставали горді, витривалі й винахідливі до всього (Василь Земляк, Лебедина зграя, 1971, 60); — Жалію, брате, бо хильнеш ти бездонну чарчину лиха на тій клятій чужині (Натан Рибак, Час, 1960, 89); Відомо, що той, хто хильнув горя сам, той щиро співчуває горю іншого (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 206).
Ілюстрації
|
|
|
|
