Відмінності між версіями «Плаксій»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
 
(не показані 3 проміжні версії цього учасника)
Рядок 8: Рядок 8:
 
2. перен. Той, хто завжди плачеться (у 1 знач.). Знайшлись і плаксії: мовляв, насіння нема, реманенту нема, а поки все дістануть, — весна минеться (Олександр Бойченко, Молодість, 1949, 26).
 
2. перен. Той, хто завжди плачеться (у 1 знач.). Знайшлись і плаксії: мовляв, насіння нема, реманенту нема, а поки все дістануть, — весна минеться (Олександр Бойченко, Молодість, 1949, 26).
 
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 560.
 
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 560.
 +
3. Плаксій, ч. – той, хто багато і часто плаче (зазвичай про дітей).
  
 
<gallery>
 
<gallery>
 
Файл:Плаксій1.jpg
 
Файл:Плаксій1.jpg
Файл:Плаксій2.jpg|Опис2
+
Файл:Плаксій2.jpg
 
</gallery>
 
</gallery>
 +
 +
#Відео[[https://www.youtube.com/watch?v=tQ-OZBNMvtc]]

Поточна версія на 17:55, 15 листопада 2018

Плаксій, -сія, м. Плакса. Черк. у.

Словник української мови

1. Те саме, що плакса. — Я лише рюмсів і плаксіїв не люблю (Іван Франко, VI, 1951, 178); Натруся ніколи, ніколи не стане плакати. Вона сама не любить плаксіїв (Олесь Донченко, VI, 1957, 426). 2. перен. Той, хто завжди плачеться (у 1 знач.). Знайшлись і плаксії: мовляв, насіння нема, реманенту нема, а поки все дістануть, — весна минеться (Олександр Бойченко, Молодість, 1949, 26). Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 560. 3. Плаксій, ч. – той, хто багато і часто плаче (зазвичай про дітей).

  1. Відео[[1]]