Відмінності між версіями «Кандиба»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Створена сторінка: '''Канди́ба, -би, '''''ж. ''Плохая лошадь, кляча. Желех. ''Бачили, яку кандибу Криженко купив у яр...)
 
(→‎Ілюстрації)
 
(не показані 4 проміжні версії цього учасника)
Рядок 1: Рядок 1:
 
'''Канди́ба, -би, '''''ж. ''Плохая лошадь, кляча. Желех. ''Бачили, яку кандибу Криженко купив у ярмарку? Там же й кандиба! Висока така, що й під повітку не підійде, а сама така, шо так їй кістки й повилазили. ''Харьк. у. Слов. Д. Эварн.  
 
'''Канди́ба, -би, '''''ж. ''Плохая лошадь, кляча. Желех. ''Бачили, яку кандибу Криженко купив у ярмарку? Там же й кандиба! Висока така, що й під повітку не підійде, а сама така, шо так їй кістки й повилазили. ''Харьк. у. Слов. Д. Эварн.  
 
[[Категорія:Ка]]
 
[[Категорія:Ка]]
 +
==Сучасні словники==
 +
Тлумачення слова у сучасних словниках<br />
 +
'''Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.'''<br />
 +
 +
кандиба
 +
-и, ж.
 +
Слабка конячина, шкапа.
 +
Олекса́ндр Іва́нович Канди́ба (23 листопада [5 грудня] 1878, Білопілля, Харківська губернія (нині  — Сумська область) — 22 липня 1944, Прага, Протекторат Богемії та Моравії) — український письменник, поет, драматург, представник символізму. Свої твори публікував під псевдонімом Олександр Олесь. Батько поета та політичного діяча Олега Ольжича.
 +
==Ілюстрації==
 +
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
 +
|- valign="top"
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:K2k2.jpg|x140px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:К2к2.jpg|x140px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:К3к3.jpg|x140px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:K1.jpg|x140px]]
 +
|}
 +
 +
==Медіа==
 +
 +
==Цікаві факти==
 +
Чари ночі<br />
 +
 +
Олесь Олександр(Кандиба)<br />
 +
 +
Сміються, плачуть солов'ї<br />
 +
 +
І б'ють піснями в груди:<br />
 +
 +
"Цілуй, цілуй, цілуй її, —<br />
 +
 +
Знов молодість не буде!<br />
 +
 +
 +
Ти не дивись, що буде там,<br />
 +
 +
Чи забуття, чи зрада:<br />
 +
 +
Весна іде назустріч вам,<br />
 +
 +
Весна в сей час вам рада.<br />
 +
 +
 +
На мент єдиний залиши<br />
 +
 +
Свій сум, думки і горе —<br />
 +
 +
І струмінь власної душі<br />
 +
 +
Улий в шумляче море.<br />
 +
 +
 +
Лови летючу мить життя!<br />
 +
 +
Чаруйсь, хмелій, впивайся<br />
 +
 +
І серед мрій і забуття<br />
 +
 +
В розкошах закохайся.<br />
 +
 +
 +
Поглянь, уся земля тремтить<br />
 +
 +
В палких обіймах ночі,<br />
 +
 +
Лист квітці рвійно шелестить,<br />
 +
 +
Траві струмок воркоче.<br />
 +
 +
 +
Відбились зорі у воді,<br />
 +
 +
Летять до хмар тумани...<br />
 +
 +
Тут ллються пахощі густі,<br />
 +
 +
Там гнуться верби п'яні.<br />
 +
 +
 +
Як іскра ще в тобі горить<br />
 +
 +
І згаснути не вспіла, —<br />
 +
 +
Гори! Життя — єдина мить,<br />
 +
 +
Для смерті ж — вічність ціла.<br />
 +
 +
 +
Чому ж стоїш без руху ти,<br />
 +
 +
Коли ввесь світ співає?<br />
 +
 +
Налагодь струни золоті:<br />
 +
 +
Бенкет весна справляє.<br />
 +
 +
 +
І сміло йди під дзвін чарок<br />
 +
 +
З вогнем, з піснями в гості<br />
 +
 +
На свято радісне квіток,<br />
 +
 +
Кохання, снів і млості.<br />
 +
 +
Загине все без вороття:<br />
 +
 +
Що візьме час, що люди,<br />
 +
 +
Погасне в серці багаття,<br />
 +
 +
І захолонуть груди.<br />
 +
 +
 +
І схочеш ти вернуть собі,<br />
 +
 +
Як Фауст, дні минулі...<br />
 +
 +
Та знай: над нас — боги скупі,<br />
 +
 +
Над нас — глухі й нечулі..."<br />
 +
 +
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
 +
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
 +
 +
Сміються, плачуть солов'ї<br />
 +
 +
І б'ють піснями в груди:<br />
 +
 +
"Цілуй, цілуй, цілуй її —<br />
 +
 +
Знов молодість не буде!"<br />
 +
 +
==Джерела та література==
 +
https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=848
 +
http://ukrlit.org/slovnyk/%D0%BA%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D0%B8%D0%B1%D0%B0
 +
 +
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет права та міжнародних відносин]]
 +
[[Категорія:Слова 2018 року]]

Поточна версія на 18:46, 14 листопада 2018

Канди́ба, -би, ж. Плохая лошадь, кляча. Желех. Бачили, яку кандибу Криженко купив у ярмарку? Там же й кандиба! Висока така, що й під повітку не підійде, а сама така, шо так їй кістки й повилазили. Харьк. у. Слов. Д. Эварн.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.

кандиба -и, ж. Слабка конячина, шкапа. Олекса́ндр Іва́нович Канди́ба (23 листопада [5 грудня] 1878, Білопілля, Харківська губернія (нині — Сумська область) — 22 липня 1944, Прага, Протекторат Богемії та Моравії) — український письменник, поет, драматург, представник символізму. Свої твори публікував під псевдонімом Олександр Олесь. Батько поета та політичного діяча Олега Ольжича.

Ілюстрації

K2k2.jpg К2к2.jpg К3к3.jpg K1.jpg

Медіа

Цікаві факти

Чари ночі

Олесь Олександр(Кандиба)

Сміються, плачуть солов'ї

І б'ють піснями в груди:

"Цілуй, цілуй, цілуй її, —

Знов молодість не буде!


Ти не дивись, що буде там,

Чи забуття, чи зрада:

Весна іде назустріч вам,

Весна в сей час вам рада.


На мент єдиний залиши

Свій сум, думки і горе —

І струмінь власної душі

Улий в шумляче море.


Лови летючу мить життя!

Чаруйсь, хмелій, впивайся

І серед мрій і забуття

В розкошах закохайся.


Поглянь, уся земля тремтить

В палких обіймах ночі,

Лист квітці рвійно шелестить,

Траві струмок воркоче.


Відбились зорі у воді,

Летять до хмар тумани...

Тут ллються пахощі густі,

Там гнуться верби п'яні.


Як іскра ще в тобі горить

І згаснути не вспіла, —

Гори! Життя — єдина мить,

Для смерті ж — вічність ціла.


Чому ж стоїш без руху ти,

Коли ввесь світ співає?

Налагодь струни золоті:

Бенкет весна справляє.


І сміло йди під дзвін чарок

З вогнем, з піснями в гості

На свято радісне квіток,

Кохання, снів і млості.

Загине все без вороття:

Що візьме час, що люди,

Погасне в серці багаття,

І захолонуть груди.


І схочеш ти вернуть собі,

Як Фауст, дні минулі...

Та знай: над нас — боги скупі,

Над нас — глухі й нечулі..."

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Сміються, плачуть солов'ї

І б'ють піснями в груди:

"Цілуй, цілуй, цілуй її —

Знов молодість не буде!"

Джерела та література

https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=848 http://ukrlit.org/slovnyk/%D0%BA%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D0%B8%D0%B1%D0%B0

Отримано з https://wiki.kubg.edu.ua/index.php?title=Кандиба&oldid=243511