Відмінності між версіями «Худо»
| Рядок 5: | Рядок 5: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| + | 1. Присл. до худий 2. Худо жити, моя матусенько, за п'яницею (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 270). | ||
| + | 2. у знач. присудк. сл. Те саме, що погано 5. Ой як же їй худо буде, Вона мене лаять буде (Павло Чубинський, V, 1874, 810); — Не плач, дівко, тут тобі худо не буде, — умовляв і дворник [двірник] (Панас Мирний, IV, 1955, 172). | ||
| + | |||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 167.Коментарі (0) | ||
| + | ХУДО 2, а, сер., заст. Щось погане, неприємне; зло, лихо. — Тепер я сама тебе поцілую аж тричі, бо знаю, що й в тебе на думці нема ніякого худа (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 47); — Що ж... нема худа без добра, — сказав тихо [старий] (Іван Рябокляч, Золототисячник, 1948, 47). | ||
Версія за 12:12, 11 листопада 2018
І. Худо, -да, с. Худо, зло. Я їм добра не вжичу, худа не мислю. Чуб. V. 1172.
ІІ. Худо, нар. Плохо, худо. Ой як добре буде, то я й забарюся, а як худо буде, то й назад вернуся. О. 1861. IV. 93. (Нп.).
Сучасні словники
1. Присл. до худий 2. Худо жити, моя матусенько, за п'яницею (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 270).
2. у знач. присудк. сл. Те саме, що погано 5. Ой як же їй худо буде, Вона мене лаять буде (Павло Чубинський, V, 1874, 810); — Не плач, дівко, тут тобі худо не буде, — умовляв і дворник [двірник] (Панас Мирний, IV, 1955, 172).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 167.Коментарі (0) ХУДО 2, а, сер., заст. Щось погане, неприємне; зло, лихо. — Тепер я сама тебе поцілую аж тричі, бо знаю, що й в тебе на думці нема ніякого худа (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 47); — Що ж... нема худа без добра, — сказав тихо [старий] (Іван Рябокляч, Золототисячник, 1948, 47).
{{subst:Шаблон:Словник Грінченка і сучасність|підрозділ=Інститут мистецтв}}
