Відмінності між версіями «Чаплія»
| (не показано одну проміжну версію цього учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| + | [[міні]] | ||
'''Чаплія, -лії, '''''ж. ''1) Сковородникъ, которымъ беруть сковороду. ''Кухарка чаплію вхопила. ''Котл. Ен. 2) См. '''Лук 3. ''' | '''Чаплія, -лії, '''''ж. ''1) Сковородникъ, которымъ беруть сковороду. ''Кухарка чаплію вхопила. ''Котл. Ен. 2) См. '''Лук 3. ''' | ||
[[Категорія:Ча]] | [[Категорія:Ча]] | ||
| Рядок 8: | Рядок 9: | ||
До поширення кухонних плит, коли їжу готували в печах, сковороди робили без ручок. Чаплія слугувала для знімання сковороди з вогню, або садіння й діставання її з печі. Зараз чаплію майже не використовують. | До поширення кухонних плит, коли їжу готували в печах, сковороди робили без ручок. Чаплія слугувала для знімання сковороди з вогню, або садіння й діставання її з печі. Зараз чаплію майже не використовують. | ||
За нею челядь покотила, Схвативши хто що запопав: Кухарка чаплію вхопила, Лакей тарілками шпурляв (Іван Котляревський, I, 1952, 182); — Так он яка у них релігія і які молитви? — усміхнулась Орися і, взявши чаплію, посадила в піч сковороду з рибою (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 513). | За нею челядь покотила, Схвативши хто що запопав: Кухарка чаплію вхопила, Лакей тарілками шпурляв (Іван Котляревський, I, 1952, 182); — Так он яка у них релігія і які молитви? — усміхнулась Орися і, взявши чаплію, посадила в піч сковороду з рибою (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 513). | ||
| − | |||
| − | |||
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут мистецтв]] | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут мистецтв]] | ||
[[Категорія:Слова 2018 року]] | [[Категорія:Слова 2018 року]] | ||
Поточна версія на 11:47, 11 листопада 2018
міні Чаплія, -лії, ж. 1) Сковородникъ, которымъ беруть сковороду. Кухарка чаплію вхопила. Котл. Ен. 2) См. Лук 3.
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках Чаплія́[1], заст. чеплія́[2] (біл. чапяла́, рос. ча́пельник, сковоро́дник) — кухарський пристрій для перенесення гарячої сковороди — залізний гачок з дерев'яним держалном (воно називалося «чаплиїльно»)[3]. Слово чаплія (раніша форма чеплія) походить, ймовірно, від дієслова чепіти — «хапати», «чіпати», «згинати»[4].
До поширення кухонних плит, коли їжу готували в печах, сковороди робили без ручок. Чаплія слугувала для знімання сковороди з вогню, або садіння й діставання її з печі. Зараз чаплію майже не використовують. За нею челядь покотила, Схвативши хто що запопав: Кухарка чаплію вхопила, Лакей тарілками шпурляв (Іван Котляревський, I, 1952, 182); — Так он яка у них релігія і які молитви? — усміхнулась Орися і, взявши чаплію, посадила в піч сковороду з рибою (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 513).
