Відмінності між версіями «Чаплія»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
Рядок 10: Рядок 10:
  
 
==Ілюстрації==
 
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
 
|- valign="top"
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
 
|}
 
  
  
 
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут мистецтв]]
 
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут мистецтв]]
 
[[Категорія:Слова 2018 року]]
 
[[Категорія:Слова 2018 року]]

Версія за 12:39, 11 листопада 2018

Чаплія, -лії, ж. 1) Сковородникъ, которымъ беруть сковороду. Кухарка чаплію вхопила. Котл. Ен. 2) См. Лук 3.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках Чаплія́[1], заст. чеплія́[2] (біл. чапяла́, рос. ча́пельник, сковоро́дник) — кухарський пристрій для перенесення гарячої сковороди — залізний гачок з дерев'яним держалном (воно називалося «чаплиїльно»)[3]. Слово чаплія (раніша форма чеплія) походить, ймовірно, від дієслова чепіти — «хапати», «чіпати», «згинати»[4].

До поширення кухонних плит, коли їжу готували в печах, сковороди робили без ручок. Чаплія слугувала для знімання сковороди з вогню, або садіння й діставання її з печі. Зараз чаплію майже не використовують. За нею челядь покотила, Схвативши хто що запопав: Кухарка чаплію вхопила, Лакей тарілками шпурляв (Іван Котляревський, I, 1952, 182); — Так он яка у них релігія і які молитви? — усміхнулась Орися і, взявши чаплію, посадила в піч сковороду з рибою (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 513).

Ілюстрації