Відмінності між версіями «Хотітися»
(→Ілюстрації) |
(→Ілюстрації) |
||
| Рядок 16: | Рядок 16: | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:A4BA36-600x330.jpeg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:A4BA36-600x330.jpeg|x140px]] | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:ki_noty_atno_52134_1.jpg|x140px]] |
| − | + | ||
| − | + | ||
|} | |} | ||
Версія за 18:22, 8 листопада 2018
Хотітися, хо́четься
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ХОТІТИСЯ, хочеться, недок., безос., чого, з інфін. і спол. щоб. Відчуватися як потреба, бажання, прагнення. Старається [Настя], б'ється, достає і вже зробить і достане, чого мужикові хотілось (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 24); — Ей, дядечку, швидше будемо писати, Бо хочеться спати і вам і мені (Тарас Шевченко, II, 1953, 54); [Василь:] От і тепер — прокинулася моя жага до життя знову, знову мені хочеться щастя (Панас Мирний, V, 1955, 104); [Джонатан:] Що ж винен Річард, коли дівчаті хочеться уборів? (Леся Українка, III, 1952, 66); Їсти — страх хочеться (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 459); Плакать хочеться мені, немов ображеній дитині (Володимир Сосюра, I, 1957, 147); Він стоїть довго, мерзнуть ноги і руки, смертельно хочеться закурити (Григорій Тютюнник; Вир, 1964, 495); Хотілося щось сказати синові радісне. Довго не знала що (Андрій Головко, II, 1957, 210); Хлопчикові хочеться, щоб його було зверху, але зозуля кує та й кує (Іван Багмут, Опов., 1959, 10).
Фразеологічний словник української мови
І на світ бі́лий (Бо́жий) не хочеться дивитись. Життя не миле, не хочеться жити від туги, горя і т. ін. Часом так погано, що й на світ не дивився б (М. Коцюбинський). У мене .. недугує жінка на нерви, то таке горе та клопіт, що іноді і на світ білий не хочеться дивитись! (Панас Мирний).
Скі́льки хо́чеш (хоч, хо́четься). Вдосталь. Та не було, видно, ще ні в Антанти, ні в самого чорта таких снарядів, які могли б видовбати хлопців із схованої рідної землі, з портових підвалів та погребів! Бий, сади собі, скільки хочеш, коли снарядів не жалко! (О. Гончар); Пий, душе, скільки хоч, призволяйся усмак! А любив він гарненько поїсти… (П. Грабовський); — Дивуєтесь, може, чому мені така фантазія прийшла в голову? Ну, дивуйтеся собі скільки хочеться (Г. Хоткевич).
Що хо́чеш (хоче́ться). Абсолютно все; усе без винятку. Ми тут з тобою одні! Можемо виробляти, що хочеш! Свистіти, співати! (О. Гончар).
Ілюстрації
|
|
